Трохи спогадів на серці,
трохи пустоти,
заквітчали думи ясні у моїй душі.

Засвітило ясне сонце десь за небокраєм,
зацвіли тюльпани немов із води барви,
думи ясні закружляли, спогади ясні у душі моїй.

Покотились сльози немов ріки по щоці,
заболіло серце через біль минулий,
що приніс образ твій мені,
спогади поринули в яснеє минуле.
Розлились образи біль і пустота,
все згадало серце, незабуло:
і життя, й кохання чисте і прозоре,
і війну закляту з ворогами долі.

Так згадалось все життя минуле,
так згадались ріки і степи,
край квітучий і луги квітчані,
незабули пом’янути думи, спогади свої.