Автори /
Іван Воскресенський
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вип’ю молодість
•
Досить марити уявним
•
Лялечка
•
Моя ікона
•
Новий день
•
З Е. Дікінсон
•
* * *
•
Живу
•
Пробач
•
Один дзвінок
•
Без тебе
•
Один
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я так чекав цього давно
І ось, нарешті, Боже милий, -
І ось, нарешті, Боже милий, -
Душ людських, на жаль, не знахар,
Істин всіх ще не збагнув,
Істин всіх ще не збагнув,
Що вночі загубило дитя,
Ти між вулиць міських зледенілих,
Ти між вулиць міських зледенілих,
Перед совістю постану
Я на сповідь, на уклін,
Я на сповідь, на уклін,
Вже день новий і світло в ньому нове
Барвистими проміннями ляга:
Барвистими проміннями ляга:
Я бачив очі, що вмирають,
Невпинний кругом їх політ.
Невпинний кругом їх політ.
Сірить хмарами на небі.
Злива мчить уже давно.
Злива мчить уже давно.
Я розбитий, сумний, одинокий,
Наче в’язень у клітці німій,
Наче в’язень у клітці німій,
Тебе все згадую частіш,
До тебе лиш думками лину,
До тебе лиш думками лину,
Як іноді буває вдало
дзвінок вирішує усе,
дзвінок вирішує усе,
Зі скелі крутої каміння як пада,
Так глузд утрачаю щомиті.
Так глузд утрачаю щомиті.
Вже давно я один, лиш один
Зустрічаю вечірнії зорі.
Зустрічаю вечірнії зорі.