Що може мати той
що мріяти не вмів
чи не хотів, та то уже не в такт
либонь летіти за смаком людським
ні, не він, то не він
піде за щастям поза гори
не битиме скалу людського горя
незламним буде, та кому він буде треба
лежачий завши край дороги
мочати, мовчати мовчати
буде, а я кричати, кричати буду
зрушу з місця камінь велетенський
порушу право- дуже закричу

ти і я, мій ладний друже,
ми живем як в казці під ногами
великої і доброї вовчиці-
у бога на руках
ми п'ємо жадно молоко
і небо0 пальцями торкаєм
без остраху і сумніву
топчем ми землю праведну
і їмо, п'ємо гуляємо
на царських радісних гостинах
та як напившись до схочу
не знаю чи я зможу,
чи захочу жити так як
жив до того- на яву

щасливий час щасливих людей
самотнім станеш у світі тіней
тіні забутого тіні чужого
тіні лелек процвітаючих в даль
чинити супротив життю незбагненному
немає вже сил не буде наснаги,
забудеш і сяяння ясних зірок
забудеш красу блакитних очей
розтанеш як сніг не весні розтає
розгубивши мрійливі надії
побачити світ
що ховають від ока людського
2010р.

легка прохолода тиха як стогін
менше любові та менше за сльози
не більше ніж рай,
глибокії очі не зовсім як небо
шалено палюча майже як сонце
хода не легка хоча і вродлива
безмежно мрійлива як очі дитини
глибокожорстоке її декольте
2010р.

липневий дощ іде і
брязкотить в моє вікно
і йде не день не два а
цілий вік... шумить
мокріє вулична краса
вона в душі моїй одна
іде по мокрому асфальту
минає струмочки річки океани
така вона мокра вулична краса
вона ж в душі моїй одна
2010р.