Кап…
Гульк…
Дощ…
Йде…

Бачу дощ… Його сріблясті грона,
Сповиті неземною гіркотою,
Просочують буттєве горе,
Стогнуть. Важко
Їм отак висіти та падати,
Розбиваючись об грань
Земного тяжіння.
Важко
Їм стрибати й текти
Столітніми козирками
Понурої буденщини.
Важко
Їм. Вони – не громовиця,
Що куйовдить голос.
Вони – лиш полонені бурі.
Важко…
Швидко
Струмить людський потік
Поза бруківку неба
Від рясного збіжжя.
Нишком
Б'ється в товсту кригу,
Карбовану митцем
Горя.
Доля тяжка,
А крапельки легенькі.
Їх плин на Землю,
Мов шовковий вій…
Безумний вій,
Безрідний вій

Він здійснений! І я ошаленівши

Ура! Віват! – бажаю мовить.
Та дощ – і сам оратор дужий.
Його стожильне мудре слово
Хлюпоче в стомленій калюжі.
Ступаєш в неї – чуєш холод, –
Бігом стріпнувши мокроту.
Старий, а, може, сивомолод
Впадає дощ в гірку ріку…

Кап…
Гульк…
Дощ…
Йшов…

Доля моя неізвідана,
Сила моя неповержена,
Буття моє незавершене,
Воля моя незасуджена,
Горе моє недоведене,
Думка моя невмирущая
Нехай барвить світ
Цей сумний!
червень 2008 року

У сяйві зоряної ночі
Пливла дівчина чарівна,
В її великі чорні очі
Зайшла рубінова весна.
Із вуст блищали ясні зорі,
У косах барвився вінець,
Вона ходила пішки морем,
Зібравши райдугу з сердець.
червень 2008 року

Я патріот.
Але не вмру за Україну,
Знаючи, що не стану героєм.

Я письменник.
Але не писатиму,
Знаючи, що мене не читатимуть.

Я філософ.
Але не осмислюватиму буття,
Знаючи, що мої закони проігнорують.

Я людина.
Але не вітаю життя,
Відаючи, що воно не відбудеться.

червень 2008 року

Коли заводять пісню солов’ї,
Коли туман ховається в імлі,
Тоді беру до рук клавіатуру –
Творю свої натхненні рубаї.

1 травня 2008 року

Огир мчав огненним скоком,
Вихор ніс нестримним кроком,
Шал являв людській арені –
Все віддав за бурю сцени!..

січень 2008 року

Краса жіноча – то всесвітня сила,
Вона сіяє – заздрить їй зоря.
Нескорених вождів вона скорила,
Незнані береги вона відкрила,
Життя у вірну смерть вона влила!..

грудень 2007 року

Відкрилася душа – гайда писати,
Плекати рідне слово золоте,
Саме воно, немов дбайлива мати,
Шедевр твоїми пальцями сплете.
грудень 2007 року

Кілька слів про думку
Якщо думка зачаїлась
І за рогом жде тебе,
Ти не вір у її милість –
Зрине в небо голубе.
***
Якщо думку вабить пиво,
Як до лісу погляд вовчий,
То чекай із неба зливи,
Що потопить човен творчий.
***
Якщо думка вище світу,
То вона се доведе:
Перетне Земну орбіту,
Засіяє понад світом
І у Всесвіті впаде!

грудень 2007 – грудень 2008