Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Леся Шаповал (1977)

Інфо
* Народний рейтинг 3.846 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 3.461 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Переглядів сторінки автора: 19035
Дата реєстрації: 2010-06-29 10:50:51
Звідки: Київ
У кого навчаюсь: Займалась в літературній студії Валерія Олександровича Курінського
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2023.09.11 11:47
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Я пишу змалечку, добре писав мій тато, який був журналістом, працював у газеті "Вечірній Київ", писав ліричні поезії та гуморезки, друкувався в зокрема і в журналі "Перець". Саме тато заохочував мене до поетичного слова. Вже коли тата не стало ми з доньками зібрали його рукописні вірші та видали його поетичну збірку "Напившись з срібного коша".
Щодо моїх поезій інколи я можу написати вірш буквально за годину, а іншим разом - я виношую свій задум місяцями, перероблюю, лишаючи лишень якийсь рядок від початкової спроби.
Тривалий час працювала в газеті "День" (1999-2012), одночасно з основною роботою на сайті, друкувала в ній свої статті, багато чим у розвитку писемних навичок завдячую саме роботі в "Дні". До поезії повернулася більш усвідомлено та серйозно дякуючи знайомству з філософом, письменником та поетом Валерієм Курінським, який відновив моє бажання писати та допомагав доводити до ладу перші рядки.

підтримували моє бажання писати і допомогли повернутися до поетичного слова після кількох років перерви особливі друзі - Вікторія Стукаленко, Леся Карпа, Юрій Бесараб, Ігор Спичак, Тетяна Яровицина, Ганна Черненко. Я їм безмірно вдячна.
на сьогодні видала дві поетичні збірки у видавництві "Саміт-книга": "Коли прокинеться краса" (2018) та "Життя - це маленька мурашка, в якій живе ліс" (2023)

З подякою прийму поради.

Найновіший твір
Війна й кохання...
***
Війна й кохання...
Чи доречно?
Ніхто не знає передбачень...
Від себе невагома втеча
На світлім березі означень.

Війна й кохання...
Невагомість.
Протозалежність заперечень...
Який цей давньорідний погляд —
Він — ковдра з ніжних теплих речень.

Він ніби вимагає злету,
Крізь цю планету, де палає.
А думка зупиняє потяг,
І вже забуте окриляє.

Немов стоп-кран моїх пробачень —
Вузенька стежечка до себе.
Так резонує лист означень
Під цим осінньо-чистим небом.

Ця ніч, немов вдягнула ризи.
Вона тобою струменить,
І я себе в собі вивчаю.
В багатозітканості миті,

І я собі весь час дивуюсь:...
Якась обірвана реальність
В мені до тебе посміхнулась
Скорочуючи відстань й дальність.

Немовби стиснулося коло,
І ми залишилися вдвох,
Крізь тестування днів прозових,...
Де раптом дотик — тінь епох.
Леся Шаповал
жовтень, листопад 2022