пристрасть
як пташеня, затиснуте в кулак
тривожно б'ється
вбити шкода
а випустиш
зміцніє, виросте
великим хижим птахом повернеться
щоб видряпати очі

сміючись
п'ю солодку отруту
твоїх очей. запитаєш
чому сміюся
відповім
п'ю отруту
пізно вже плакати...

коли повний місяць
заглядає в нещільно прикриті повіки вікна
здається – десь дуже далеко
може, на іншому континенті
в порожній кімнаті
дзвонить телефон
ніхто не відповідає...

все значно простіше –
то жовтий равлик безсоння
застиг
на чорному стеблі ночі...

Нечутно ступає
ніч босими ногами
по дерев"яній підлозі
розсіває
краплинами тишу
з того дзвону
народжуються вірші
шукають
притулку на полях
старих альбомів з фотографіями
не знаходять
вилітають в прочинені
вікна губляться
між зірками збираються
в хмари
випадають дощами дзвінкими
на стривожену зелень травня
де їх знову
крапля по краплі
збирає ніч

так відбувається
кругообіг віршів в природі