Кружляє в танці, стрімко тане
в твоїх долонях перший сніг.
Що ж далі, любий, з нами стане?
Ти - мій, я - твій солодкий гріх.

Холодний вітер дме у спину.
Відчую рук твоїх тепло,
У мрії з головой полину.
Відкрию очі… Замело…

Шукати вихід безнадійно -
чекати буду на весну.
Ти відігрій мене повільно
І вирви зі страшного сну…


2009

Ковтаю сльози, сум зжирає душу.
Чомусь так гірко, важко, хочу вить.
Сказав, що я забути тебе мушу…
Я розумію, далі треба жить!

Втрачати те, чого разом не мали -
То долі нашої якийсь невдалий жарт.
Ти розумієш, ми ж з початку знали,
Що це хиткіше, ніж будинок з карт…

Сп’янілий розум і гаряче серце.
І мозок плавиться від безлічі думок…
Порадь мені, як же забути все це!?
А ще уникнути усіх отих пліток?!

Тобі життя ламати я не буду.
Я кішка, що гуляє скрізь сама,
Яка втомилась від самотності і бруду,
І дуже хоче ніжності й тепла.

Нестриманість мою, будь ласка, вибачай!
І не хвилюйсь - не буду докучати!
Але не можу я сказати «прощавай».
Бо це складніше, ніж без крил літати…