Ти питаєш мене, чи це правда
Ти боїшся, що це тільки гра
Я клянусь, що горітиму завтра
Саме так, як сьогодні згорав

Як я можу тебе не кохати?
Як мені не хворіти тобою?
Я не з тих, кому треба багато
І сп’янів, без ковтка алкоголю

Бо напився твоєю красою
І тремчу на твоїх довгих віях
Я не думав, що буду з тобою
Якщо чесно, я навіть не мріяв

30 червня 2012 Анатолій Хромов ©

Осенний бал нам открыл листопад
Порывы ветра подхватили листья
И быстрый вальс немного невпопад
Их закружил под музыку Листа

Прыжок, полет, поворот налево
Тополиных листьев словно Венский бал
И вот один - брошенный кавалером
Весь в росе как в слезах нам под ноги упал

Мы ныряем на землю, словно лист одинокий
Мы утоним в листве, в этом озере желтом
Ты хватаешь меня за небритые щеки
Эти руки как будто окутаны шелком

Непроглядной стеной нас укрыла листва
Ветер с моря принес запах йода и соли
И душа не встречала такого родства
Мы как две половинки словно целого доли

04.10.2011

Ми тіні забутого покоління
Про нас часто кажуть із префіксом «next»
Ми ще не вогонь але змучені тлінням
Ми з молоком всмоктали стрес

Ми тіні ілюзій наших батьків
Ми просто суцільний нервовий струс
Ми наче світлини останніх рядків
Які в казематах залишив Стус

Ми діти Чорнобиля, де б хто не жив
Ми браття і сестри нової країни
Та іскру дитинства несли у душі
Крізь темні провулки міської руїни

Ми тіні забуті, але не втрачені
Про нас часто кажуть із префіксом «post»
Ми посткомунізм і вже постпомаранчеві
Ми маємо ціль, ми - український форпост

Ти не такий,
Яким тебе малюють вороги чи друзі
Ти сам крокуєш
І по білій і по чорній смузі

Ти українець!
І від того дуже радий
Твої діди – герої
Але їх подвиги не передаються в спадок

Лише нікчеми
Виставляють як свою дідівську славу
Годі шукати винних
Під Берестечком чи Полтавою

Твоє майбутнє
Побудують твої діти
Зроби усе
Щоб їм по-справжньому було чому радіти

Анатолій Хромов 2011

Красивая погода – как и ты!-
Забрался в свитер нежно-снежный холод.
В парадную все просятся коты -
На мокрой шерсти целый лес иголок
Ты приходи – посмотрим Саус Парк
Я встречу, как всегда, у перекрестка
Под пледом вместе легче засыпать
Или болтать всю ночь словно подростки
Я как ребенок верю в чудеса
Я как младенец присосусь губами
Пусть нас осудят небеса
Наш разговор мы завершим телами

2011

Коли всміхаєшся
– то конкуруєш з сонцем
Не розуміють люди,
чи це правда або сон це!
Коли з очей в долоні
падають дощі.
Мені так само гірко
у глибині душі
Ти, справді, наче море
ніжності - такої,
що хочеться розлити
в тобі тепло рікою
Ти – космос відчуттів
Ти – океан думок
І як би я хотів
залишитись удвох…
з тобою!
2010

Не пиши, що тобі зараз боляче.
Не бреши, що нестримно самотньо
Я не буду як всі – кислим овочем
Сльози лити у віршах, як сотні…

Не кажи, що твій біль - це вже стеля
Вище лиш резиденція Бога
Ти не плач, що холодна оселя
Бо твій біль - це для когось підлога.

Не бреши про порізані вени
Я ж то знаю, що робиш рукою
Порносайти шукаєш даремно
Пригадай як бував я з тобою

Не вбивай себе, навіть, в думках
Не пиши, не читай сумних віршів
Нам ще треба знайти щастя дах
Ну а потім піднятись ще вище

2010

Коли твої тремкі долоні
Здіймають в тілі дивні хвилі
Мов дикі коні у полоні
Мої слова, думки та мрії

Тремтить рука ледь чутно… трохи
А тіла мого не торкнеться
На нім усі стежки, дороги…
Тобі віддам… Прямуй до серця!

Це насолода і тортури
Це гра приправлена знущанням
І сорому вже зайві мури
Проб’є стрімка ріка бажання

2010