Заплющу очі - калейдоскоп подій,
Уривки чужої пам'яті, життів,
А болі - нема, її приспали...
Ось пам'ять блукає минулим
І відвертається від недостойних,
Нам вихиляє стегнами час,
Цунамі падає на спину
Коли Україною чорні лелеки
Гублять пір'я не в польоті,
Але клекочуть свій відчай,
І все так коїться по-рабські,
Зненацька падає калейдоскоп-
Побились камінці історії,
В добре серце народу
В'їлась пащека болі.

2004

В цьому пеклі є рай,
Що зоветься Землею-
І молитва від серця,
І журба з-під небес;
Ми не знаємо, люба,
Що зостанеться нам
Як зачиняться файли
Недоступними кодами,
Побліднілими фарбами,
Як повстануть дороги,
Незворотні історії
Нефертіті, Рамзеса;
Повернімося в щастя
Пройдешніх віків,
Де жили не як-небуть,
А задля...
Повернімося в наше
Вчорашнє майбутнє...

травень 2014

Я зголоднів, як пес
За пестощами добрих слів,
За матюками вірних друзів
І не повірите мені
Коли знайдете слово,
Яке цідилось з неба,
Спливало ринвою лукаво
І капало, як падло
До урядовців "божих"
Без каяття, молитв...
Нащо те слово! -
Є ж брехня солодка...
О, всемогутні, наче зорі
Прийдіть, слова, сьогодні-
Завтра буде пізно.

19-02-11

Ніжиться місяць
В сузір'ях сніжинок
Добрих і теплих
Галактик сердець..


11-11-2010

Гуркочуть в пам'яті громи –
Далекі спалахи без болю
Забутих сновидінь
Вже не турбують душу,
І лиш маленький промінь
Виблискує здаля:
Нема початку ні кінця,
А навкруги безладдя:
Буденність і покора,
І голос: «Це життя»…
Повстати хочеться
Знести оцю руїну!
От тільки промінь
Він, мабуть, вічний
І не пече, а радує,
«Не треба повставати»-
Підказує душа,
Радіє промінь - в ньому літо,
Батьки аж на Волині,
Там друзі та знайомі,
А далі бачу: все життя,
Своїх дідів, держав,
Далеко бачу - страшно і красиво,
Вже розумію, хай живе
Усе бездарне і красиве,
Як ніч і день
Нехай живе.

10-11-2010

Чортівня приколихало душу
Вдерлося до раю співучою пташки,
Скалічило крила синьому вітру,
Натерло до блиску місячну пику,
Трусило зорі до світанку.
А в час півнячого фіналу
Перекинуло поросячі помиї
На шлях Чумацький
І щезло в пожарищі сходу,
На верхів”ях лісу,
Згубивши там гриви і копита…
Зажевріла душа,
зазирнула в шпарину світів,
зітхнула над скривавленим
оком ночі,
Та й пішла збирати
Сивину осіннього ранку.

Мені жахливо стало
Серед села напівживого,
Що пам'ять вимре
Чи почорніє, наче осінь,
І не піднімуть вже нікого:
Ані малого, ні старого
Лукаві, що перехитрили
Себе і свій народ.
Здавалося, благословили бідність:
Нехай живе навічно –
І дух бунтарства розбудили
У горобину ніч...

2003

Реактивні вітри вашої долі
Принесли неспокій у мій сон,
А під ранок рипнули двері
І луна підбор причаїлась
в моєму під'їзді,
я кинувсь назустріч
зачарованій тиші –
за порогом солодко ніжилась
білесенька киця.

1994

Ви – королева пахощів,
Постави та ніжності,
Володарка уяви поета.
Ось пахнуть троянди тонкіше
При вашій появі.
І наче вашим голосом
Співають птахи в саду.
Я слухаю цокіт підборів
Після писку авто –
І все це б ніщо,
Але ж ви іще –
Королева
моєї душі.

1993