Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Наталка Подолянка (1987)
Найбільш яскраво мене ілюструють слова одного із відомих творів Л. Костенко: "...Я – навіжена. Я – дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий..."



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  ***
    Натхнення рвало душу на шматки,
    я малювала нас, усюди були ми…
  • •  ***
    Ні радості, ні смутку, ні печалі…
    Залишки спогадів я позбираю,
  • •  Із похорону кохання
    Наші дні дощові…
    Наші ночі зоряні
  • •  ***
    Диво! Я жива! Жива, хоч і без тебе.
    Стрічаю безсонні світанки у небі,
  • •  Гірка правда
    Я знаю – все в житті мине,
    а ти, все ж, мене не кохаєш…
  • •  ***
    Душа молиться: "Аve Maria"
    в серці зривається минулий біль
  • •  ***
    Літо пройшло…сумую,
    наче не земля, а я хочу помирати…
  • •  ***
    Натхнення рвало душу на шматки,
    я малювала нас, усюди були ми…
  • •  ***
    Час тікає крізь пальці,
    снігом замітає серце.
  • •  ***
    Я не знаю, який сьогодні день…
    Я не знаю ні годин, ні часу…
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки