Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Наталка Подолянка (1987)
Найбільш яскраво мене ілюструють слова одного із відомих творів Л. Костенко: "...Я – навіжена. Я – дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий..."

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Оксана Яблонська, [ 2010-07-25 00:57:29 ],
на сторінці поезії     "***"   Подолянка Наталка

нам - нічого. а "ексцес" задля рими?)
Коментатор Наталка Подолянка, [ 2010-07-27 23:46:35 ],
на сторінці поезії     "***"   Подолянка Наталка

Ні, просто, я юрист. Мені ці слова як рідні )))
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2011-06-06 11:41:40 ],
на сторінці поезії     "***"   Подолянка Наталка

Цікаве, Наталю, бачення.

Його можливо по різному трактувати, я спробував так:

Ні радості, ні смутку, ні печалі…
А тільки спогадів ростки малі,
Радію ними я, немов дітьми…
О, це було про нас, були це ми…
Тепер лиш спогади, дощем омиті,
Як акварелі, чисті та розмиті…

Чи краще спогади ці розгубити…
Бо як із ними мені далі жити?