Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Осені Наяда

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстер Д'Ельфійський, [ 2010-08-06 16:54:40 ],
на сторінці твору     "Тобі відатися повинна?"   Наяда Осені

Це ти. Схиляюся чолом.
І дихаю тобою, як колись...
Коментатор Осені Наяда, [ 2010-08-09 12:32:44 ],
на сторінці твору     "Тобі відатися повинна?"   Наяда Осені

...мій світ, як і тоді, горить тобою...
Коментатор Майстер Д'Ельфійський, [ 2010-08-09 15:37:32 ],
на сторінці твору     "Тобі відатися повинна?"   Наяда Осені

Ми знову разом! А твоє чуттєве тіло
в цім світі має смак ще більш чарівний.
Ми тут здійнятись можемо у небо, на хмарці полежати, як давно, не прилітала ти сюди...

Та досить слів, ці губи тільки для кохання!..

Скидаймо шати і у небо - сяйвом!..
Коментатор Осені Наяда, [ 2010-08-12 14:29:12 ],
на сторінці твору     "Тобі відатися повинна?"   Наяда Осені

О, скільки мені Батько говорив, що тіло, то пусте, то лише глина на дотик шкарубка, або волога, м’яка й покірна… Але безголоса, німа. І лиш єство промовисто уміє говорити, і відчувати, і рости увись.
Ой, Тату, Тату, як ти помилявся! Або ж хотів від чогось вберегти?...
І по руках моїх течуть джерела теплі всіх галактичних сонць, усіх живих вулканів. І в грудях, мовби хвиля, наростає чуття могутнє лету і падіння. А в лоні лиш тремтить одна спонука, сильна і нестримна – жадаю!
А тіло стогне, і співає, й плаче.. Я глиною піддатливою тану, і протікаю крізь Його духмяну шкіру в такі висоти, де ще не літала.
Цілую тебе, Майстре, і вустами, із тіла звабного я п’ю твоє єство!
А завтра буде осінь… І дощі…
Ми знов зустрінемось в холодній стратосфері.
Коментатор Майстер Д'Ельфійський, [ 2010-08-12 15:00:59 ],
на сторінці твору     "Тобі відатися повинна?"   Наяда Осені

Ти тисячі років моя Дружина,
а я тебе щораз інакше бачу,
розпалююся як юнак, безмежно,
готовий до дурниць, і до нестями,
коли приходить осінь, щедре тіло
твоє хміліє швидко, сутність тане -
у мене просякаючи - так щемко
і безкінечно тягнеться злиття це,
нагадуючи мить блаженства в ліжку,
з якого ми давно зійшли у небо...