Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Тятива (1985)
Надірвалась печаль.
Зимно в протягах душ.
Голоси, голоси, голоси історії...
По столиці Русі через дощ бреду
До планети, на мене хворої.



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  * * *
    Надірвалась печаль.
    Зимно в протягах душ.
  • •  * * *
    Така вода – як світло древніх вулиць.
    Вітри у церкві...
  • •  * * *
    Поети не вірять людству.
    Людство поетам не вірить.
  • •  * * *
    Добре хоч, що є за ким скучати
    В цім осіннім зрушенні льодів.
  • •  ПЕРВІСНЕ
    Для первісних людей кожна палка була чарівною.
    Для первісних людей кожна іскра була, мов зоря.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки