Aspettami fino a domani, sotto le stelle
Sdraiati sulle nuvole, copriti con il vento.
Portami via con le caravelle
Tra le onde del sogno fuori dal tempo.

E se questa strada sarà infinita
E come il Destino prescelta da Dio
Prendimi sulle ali angelo mio,
Stammi vicino e fammi da guida

По вулицях старого міста,
Без рими, без октави і без слів,
Душа блукала піаніста,
Немов мелодія забутих днів.

Колись вона під ноти дужі,
Творила музику на біс,
А зараз перелічує калюжі,
Людських не виплаканих сліз.

По вулицях старого міста,
Де простяглась вузька дорога.
Душа блукала атеїста,
Що у пітьмі шукала Бога.

Колись вона повчала досить,
Усіх на власне розуміння,
А зараз милостині просить,
На спокій власного сумління.

По вулицях старого міста,
Котре оспівував поет,
Душа блукала журналіста,
По між рядків прочитаних газет.

Колись вона боролись словами,
О скільки в ній було ідей і тем,
А зараз проливається сльозами
Над містом стомленим дощем.

Mi sento ovunque come un’energia che si espande nell’aria.
Come il profumo del vento che corre sopra le onde del pensiero.
Sono la vibrazione della luce che crea i colori dell’arcobaleno.
Sotto lo sguardo del tramonto. Sono la regina nel mio mondo

Dove il tempo non esiste e non ci sono le distanze.
Dove il silenzio è come la musica dell’orchestra,
... Che si unisce insieme a tutto ciò,
Ciò che è stato creato da Dio.
2010

Im Leben sind so viel Sachen,
die uns glücklich machen können.
Lernen Sie über sich zu Lachen,
Und sich jeden schönen Moment zu gönnen.

Nehmen Sie sich ein wenig Zeit,
Schalten Sie ab vom Alltag.
Nutzen Sie jede Möglichkeit,
Wie gross oder klein sie auch sein mag.

2011

Tausend Fragen kreisen in meinem Kopf,
Ich bin verwirrt und innerich zerissen.
Ich suche nach einem versteckten Knopf,
Und lade herunter das neue Wissen.

Der Gott erschaffte uns, als eigenes Hologramm,
Doch leider, vergebens.
Wir sind nur ein defektes Programm.
Mit dem schlechten Softwahre des Lebens

Du bist die Entfaltung der Schönheit,
Du siehst wie ein Wunder aus.
Ich komme aus dem Staunen nicht heraus,
Ich sinke in die Tiefe deiner Weiblichkeit.

In deinen Augen leuchten kleine Regentropfen ,
Die mir eine tiefe Wunde verursachen.
Du versuchst so verzweifelt zu lachen,
Mein Engel, was soll ich nun machen?

Ich schenke dir mein einziges Leben
Und leg dir mein Herz zur Füssen
Ich darf aber deine Lippen nicht küssen
Meine Liebste du bist schon vergeben.
2010

Зник за пагорбом твій диліжанс,
А серце краяли ножі.
Наш незакінчений романс.
Завершать проливні дощі.

Твої бажання - символ розлуки,
Наше кохання чорно-біле кіно.
Крихтики скла врізались у руки,
Келих упав - розлилось вино.

Обривки листків невдалої прози
Вітер кидав із боку в бік,
А на шибці розцвіли мімози
Якраз на самісінький Новий Рік!

Зник за пагорбом твій диліжанс,
Та ось з'явився і кабріолет.
Знаєш, єдиний, у тебе є шанс
Сьогодні заїхати тільки в кювет.

Захрипло небо гомінким риданням,
А ви, як градом, сиплете словами.
Я простудилася коханням,
Мабуть, промерзла Вами.

Аж до самісіньких кісток, -
Не допоможуть лікарі.
Невже, Ви так усіх жінок?
А ви тихесенько: "Та ні!"

3дається, вічність мить пливе,
І відрікається душа від тіла,
А ви лікуєте мене,
А ще більше захворіла.

Захрипло небо гомінким риданням,
А ви, як градом, сиплете словами.
Я простудилася коханням,
Мабуть, промерзла Вами.

Ще далеко було до розлучення
Реєструючи підписом шлюб.
У надмірностях словосполучення,
Не замкнути розпечених губ.

У високій ідеї апатії,
До недавна звались ще коханні,
В кабінетах пустих бюрократії,
Залишились лиш паспортні дані.

Переперчена штампом сторінка,
Промозолює пам'ять навік,
Що у нього була колись жінка,
А у неї таки чоловік.

ЗАСУДЖЕНА ЛЮБОВ

Так боляче засуджувать любов,
Що віддана в обійми безкористі.
Мені на снилося сьогодні знов,
Що ми купалися у жовтім листи.

Так боляче прощатися на вік,
Між нами стигне болем слів мовчанка.
Для неї ти законний чоловік.
А я..? Хто я…? Коханка...?

ПОДРУГА

Ой чому я їй за звичкою,
Тай про нього розказала,
Та кого звала сестричкою,
Моє щастя відібрала.

Ой чому болить так душенька,
Деж ви білі мої крила?
Та котру звала подруженька,
Моє серденько розбила.

Хай від тебе зло відвернеться,
Хай затишно буде в дома.
Ти для мене не суперниця,
А від тіль і не знайома.

СИЛьНА ЖІНКА

Спинився час в нестримнім леті,
А я, як на чужій планеті,
А я, як у чужому тілі,
Крізь дощ, крізь сніг, крізь заметілі,

Збиваючись з чужих орбіт,
Шукаю свій забутий світ.
Втікаючи від самоти,
Розтрощую свої хрести.

І моя не спроможна здатність,
Немов киснева недостатність,
Висушує пусті думки.

Спинився час, але біжать роки,
Віки, епохи і століття,
А на мені тягар, лахміття
І у руках важкий багаж...

Я наведу ще макіяж,
Можливо ще повірю в казку,
У ласку, щирість, доброту.
Я встану, ще раз і піду.

Підтягну свій змарнілий лик,
І поміж сотні їхніх пик
Моє лице до світла усміхнеться,
І хай в душі сльоза зірветься

І хай на серці жар горить,
Я виборю таки цю мить.
І хай говорить поведінка,
Я ж не слабка, а сильна жінка.

Ця слабкість силою здобута,
Ви думаєте я прикута,
І на нозі моїй мозоль?!
Я просто граю свою роль.

О, так мене болить, мене пече
Й мені потрібне лагідне плече.

О цвіт незайманих імен " Наталія",
Твій світ не тут твій світ Італія.
Змітає погляд пам'ять із полиць.
Твоє життя, як вічність на перон.

Футляр душі на мокрому картоні
У нарисах розшарпаних границь,
Розкресленими людськими долями,
Що вийшли світу на дуель.

А хто ти є Мадмуазель?
Сеньйора? Леді із мозолями?
О цвіт незайманих імен " Наталія",
Твій світ не тут твій світ Італія.

Осіннє листя розтріпоче вітер
Й за мене поцілує твої руки,
О, як хотілося, щоб витер
Він з пам'яті сліди розлуки.

Безжальний день у роздумах німіє,
Найсокровенніше, що є у цьому світі,
Попавшись у розбиті сіті,
Мов свічка пломеніє, тліє.

Проплаче дощ вночі за нас,
А ми його візьмем в долоні,
А крапельки такі солоні...
О, як поволі пропливає час.

Моя любов до тебе лине,
Ти не зламайся тільки, Мамо,
Я відчуваю все так само.
Бо наші душі - то одне- єдине.