Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Крісті Максимець (1993)
У світі немає нічого абсолютно помилкового. Навіть зламаний годинник двічі на добу показує точний час.




Художня проза
  1. Про здійснення мрії.
    Вона завжди намагалася бути скептиком: не остерігалася, коли дорогу перебігав чорний кіт; не шарахалася, коли на кухні розсипалася сіль; ігнорувала застереження про те, що не варто важливі справи розпочинати з понеділка; їй не було страшно проходити ввечері повз цвинтар, адже вона була переконана, що мертвих боятися немає сенсу. Вона навіть не загадувала бажань, коли бачила падаючу з неба зірку, адже знала, що то просто метеорит… Вона не знала, чи існує на Землі кохання, але хотіла його знайти. Їй так хотілося пізнати смак цього почуття… Почуття, через яке люди йшли на божевільні вчинки, про яке написано стільки книг та знято так багато фільмів… Але вона не відчувала нічого і вже починала думати про те, що і кохання, напевно, - це лише ще одна вигадана віками прикмета. Адже ж вона обов’язково мала б знати смак кохання, якби воно існувало! Але вона не знала і запевнила себе в тому, що кохання є просто культурною оболонкою статевого інстинкту.
    Одного вечора вона вийшла на вулицю, щоб вигуляти собаку. Надворі було вже темно, повітря пахло осіннім листям та обіймало прохолодою. Вона йшла повільно, задумливо розглядаючи сузір’я на нічному небі. В цей момент вона побачила падаючу зірку. Ні, не зірку, метеорит. Але все ж таки вирішила загадати бажання, просто так, з цікавості. Дівчина захопилася розгляданням зір і випустила з рук повідок. Собака кинувся бігти вулицею, а вона кинулася за ним. Вона бігла по калюжах недавнього дощу так швидко, що її легеням вже не вистачало повітря і дівчина зупинилася. За кілька кроків від себе вона побачила постать… То був хлопець з повідком. Вона підійшла ближче і побачила свого собаку біля нього. Ні, для неї то був не просто хлопець… Коли вона побачила його обличчя, то зрозуміла, що це Він, той, кого вона так довго сподівалася зустріти. В неї шалено забилося серце. Забилося не від бігу, то було щось інше… Дівчина дивилася на нього, наче вкопана, поки він не заговорив перший. Його голос здавався їй голосом ангела, прекрасною мелодією. Вони познайомились, хлопець повернув їй собаку, який в своєму душевному пориві забіг прямо до його рук; вони разом посміялися з цієї нічної погоні за чотириногим втікачем… Додому дівчина поверталась, тримаючи в одній руці повідок, а іншою трималась за руку хлопця, який так несподівано з’явився в її житті і дав зрозуміти, що таке кохання.
    Не відомо, чи ця зустріч відбулася завдяки загаданому бажанню, чи так просто мало бути… Вона і далі залишилася скептиком, але єдине, у що почала вірити – це кохання.


    22 серпня 2010р.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -