І час іде від віщого кобзарства

М и не змінили ставлень до життя:
Е фекту нуль... все тягнеться в митарстві,
Р обота до Росії кличе майбуттям.
Т акі вкраїнці \"скраю\" поробились -
В они не хочуть в руки взять себе -
И накшим способом ідуть десь у могилу,
М оскаль нас точить, в ланечку веде.

І так живем із вечора до рання

Ж енемось за прибутками за дня -
И нак буває в світі. Є світання:
В країні настає нове буття
Ми И кати швидесенько навчились,
М ентальність рабська кидає привіт

І ти вперед потрібно - лиш би пили,

Н ещадно б наїдали скрізь живіт.
Е ней би плакав за таких еллінів,
Н е так спокійно жив би наш Платон,
А ми подібні на тих немічних пінгвінів
Р оботи менше - наче той планктон.
О так живемо в темряві по нині,
Д ержава рулить, змучує серця.
Ж илаві руки в декого зробились -
Е кспрес несе не воїна-борця..
Н іяк не можем взятися за руки...
кр И вавий слід все тягнеться роки:
М и - стадо, що іде на муки,

З биваємо роками зморені боки...
н Е все так легко, як здається вперше,
М и ще не раз спіткнемось на шляху -
Л юбов до волі ще нас перевершить,
Я кщо дорога не простелиться в гріху...
К уди ідеш, людино, ти сьогодні?
А як простелиш всі свої стежки?
М ине життя і пустяться дороги,

М ине той час - не вічний, нелегкий.
О так пройдешся ти в неволі скутий
І вже зістарівшись, побачиш, що зробив...
М инеться все... Можливо ти забутий

Н е будеш світом диким й навісним.

10.03.2011 року Львів