Автори /
Андрій Яремко (1986)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Лиш друзі…
•
Милий Кошуля
•
Усмішка жінки
•
Ранковий ритм ще заспаного міста…
•
Подарую щастя
•
Іди від мене пекло у стоклят…
•
Лиш вічність відродить шалене кохання…
•
Останні дні, роки…секунди
•
Життя між смертю і життям
•
Зійшлися наші погляди в екстазі…
•
Вічно закохані душі
•
Александрія. Вірш №3
•
Пристрасті за стіною
•
Сонет №17. Л. Б.
•
Сонет №16. Природа і Бог
•
Сонет №15. Ранок в горах
•
Сонет №14. Зранені надії
•
Сонет №13. Поклик сучасності
•
Розважання поета
•
Сонет №12. Ідилія Карпат
•
Сонет №11. Життя без братків
•
Сонет № 10. Гірські краєвиди
•
Сонет №9. Зелемянка
•
Александрія. Вірш №2
•
Александрія. Вірш №1
•
Сонет №8. Роздум
•
Сонет №7. Думи про пихатість
•
Сонет №6. Роздуми мислячого
•
Сонет №5. Філософія існування
•
Сонет №4. Незбагненна річ
•
Сонет №3. Наскрізь розкутись
•
Сонет №2
•
Сонет №1
•
Вечірня прогулянка
•
Така краса у неї неземна
•
Симфонія вечірньої стихії
•
Поученіє дітям
•
Весняно-осіннє літо
•
Ейфоричне очікування
•
Щоденні апетити
•
Абсолютна відносність
•
Життя - квиток в один кінець
•
По течії ріки
•
Глибина слова
•
Усе мінливе…
•
Гра з чесністю
•
Серце закипа в любові
•
Навіяне
•
А Вона, а Вона…
•
Поетичні століття
•
Коли вірші мовчать
•
Голодний дух наш без вірша
•
Надпивши з кубку УЄФА
•
Небачена врода
•
Туман над Високим Замком
•
Спокусниця
•
Чоловіча відповідальність
•
Її краса
•
Божественний голос молодої співачки
•
Божественний голос молодої співачки
•
Кохання в чотирнадцять
•
Залежність від моєї ніжності
•
Моя незнайомка
•
Дотик твоїх губ
•
Горю тобою
•
Третій Фатімський секрет
•
Дорожній бомбодром
•
Веселковий бум
•
В шаленості нічній
•
Крадуть до божевілля
•
Дощі із поцілунків малинових
•
Життя між нами
•
Розпливтись у ніжності кохання
•
Всі застібки порвати на твоєму тілі…
•
Стань втіхою моєю
•
У боязні люблю
•
Мелодія чорного місяця
•
Боюсь своїх віршів
•
Прощання з Вікторією Трач на poetryclub
•
Беркутятка
•
Перший львівський сніг
•
Світ - це сон
•
Істинно в терпінні
•
Смерть - це тільки старт
•
Час потойбічний
•
Страх
•
Ілюзія
•
Суперечні антиподи
•
Життя-постійна жертва
•
Екзистенція поета
•
Найкращому другу
•
Незнаний світ
•
Млин почуттів
•
Висновки життя
•
Гроза
•
Водоспад
•
Ранок у горах
•
Осідлати річку
•
Карпати
•
Ігорю
•
ДЕНЬ
•
Неспокійне сьогодення
•
Тенета смерті
•
Егоїст
•
Життя - це сон...
•
Незавершений інтеграл
•
Поет
•
По лезу (маніфест)
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Лиш друзі, а хотілось трішки більше
Та доля залишилася така,
Та доля залишилася така,
Такий хороший наш свободівець сьогодні,
Готовий йти із силою на біс,
Готовий йти із силою на біс,
І тільки усмішка, бо посмішка не личить жінці -
Лиш тільки в ній зростає благодать.
Лиш тільки в ній зростає благодать.
Ранковий ритм ще заспаного міста
І гул трамваю з-під бетонних плит,
І гул трамваю з-під бетонних плит,
Подарую я щастя в чарівності дня,
І накрию тебе гарячим зізнанням,
І накрию тебе гарячим зізнанням,
Іди від мене пекло у стоклят,
Іди, не смій ніколи повертатись,
Іди, не смій ніколи повертатись,
Не нам відродити зім'яті листи,
Не нам залишити цей світ без зізнання,
Не нам залишити цей світ без зізнання,
Напевно кінець нарешті настане,
Впокоїться дух на смертельнім одрі
Впокоїться дух на смертельнім одрі
Життя веде постійно до одного
І скільки б ти на світі не робив,
І скільки б ти на світі не робив,
Твій погляд вшився вже давно у серце,
Душа в неспокої постійно десь біжить,
Душа в неспокої постійно десь біжить,
Наші душі зрослися між гілками потрясінь,
Усе, здається, нам під силу подолати,
Усе, здається, нам під силу подолати,
Александрія вас століттями лякала,
Минали чудеса, минали ті шакали,
Минали чудеса, минали ті шакали,
Постійні "ахи", крики з-за стіни,
Постійний поклик грубого екстазу,
Постійний поклик грубого екстазу,
Напевно розчарована таки в мені
За те, що не приїхав вчасно розважати,
За те, що не приїхав вчасно розважати,
Бринить навколо нас жива земля,
Повсюди тут природа майоріє,
Повсюди тут природа майоріє,
Новенький ранок кинувся на ґанку,
Роса сріблиться щедро на траві
Роса сріблиться щедро на траві
Подвійна зрада щойно зранених надій
Навіює думки в підступності величній,
Навіює думки в підступності величній,
Усе в нас битва ласих територій,
Бурлеск повсюди й клоунада на шляху,
Бурлеск повсюди й клоунада на шляху,
Мої думки вже списані віршами,
Крізь них прокладено мій довгий путь,
Крізь них прокладено мій довгий путь,
Птахи до хати знову прилітають,
Дзвенить від співу зморена земля,
Дзвенить від співу зморена земля,
Постійний біль при різних перепонах,
Щоденний щем знеболених чуток,
Щоденний щем знеболених чуток,
Останній місяць літа суне уперед,
А гори в непорушності собі куняють,
А гори в непорушності собі куняють,
Дзюрчать струмки стрімкі собі велично,
Летить у височінь красивий птах,
Летить у височінь красивий птах,
Тільки тут людина варта відпочинку,
Лиш тут спиняється година і хвилинка.
Лиш тут спиняється година і хвилинка.
Щоденна зрадонька і злісні перепони,
Бардак шматує нас на клятих перегонах.
Бардак шматує нас на клятих перегонах.
Постійно сновигаєш у дорозі,
Живеш за нормами, в нові ідеш жнива,
Живеш за нормами, в нові ідеш жнива,
Не раз шукаєш доленьки собі,
Не раз ковтаєш згірчені образи,
Не раз ковтаєш згірчені образи,
Вечірній час захоплює усіх
Та надає життю новітні крила,
Та надає життю новітні крила,
Ми долі й волі все шукаємо в житті...
Не так є легко повсякчас латати -
Не так є легко повсякчас латати -
Життєвий шлях не надто є важкий,
Однак потрібно трішки попотіти
Однак потрібно трішки попотіти
Неволя нас брехнею завжди судить,
Усе готує нам підступності прихід,
Усе готує нам підступності прихід,
Якби усе так легко удавалось,
То щастя б буднями здавалося усім,
То щастя б буднями здавалося усім,
Життя постійно утікає, мов пісок,
Продажністю в щоденності іскриться
Продажністю в щоденності іскриться
Люблю з тобою я гуляти по центрах
І лазити по Львову, на Високий Замок,
І лазити по Львову, на Високий Замок,
Її краса божественним іскриться,
Їй заздрить навіть срібний зорепад,
Їй заздрить навіть срібний зорепад,
Стихія розгулялася навколо,
Повсюди блиска страшно і гримить
Повсюди блиска страшно і гримить
Щоденна справа - невблаганна річ,
Життя при ній тут можна розірвати
Життя при ній тут можна розірвати
На жаль, не бачили сьогодні того літа
І осінь свище тихо у моїх вухах
І осінь свище тихо у моїх вухах
Очікуєш постійно кращого життя
І мов дибіл ганяєшся за щастям -
І мов дибіл ганяєшся за щастям -
Щоденні апетити хтивого буття
Із спересердя крутяться в своїм екстазі,
Із спересердя крутяться в своїм екстазі,
Як банально - абсолютна відносність...
Чи ж відносна постійна лялькова трусня?
Чи ж відносна постійна лялькова трусня?
Життя проходить тихо без любові,
Красиві німфи йдуть кудись вперед,
Красиві німфи йдуть кудись вперед,
Бурлить ріка і всюди завертає,
За гілкою новий іде поріг
За гілкою новий іде поріг
Сказати слово можна нині вже будь-як,
Часами глибина їх є така двояка,
Часами глибина їх є така двояка,
Одне життя чаклує завжди нам,
Ламає мізки безперервного прозріння
Ламає мізки безперервного прозріння
Життя для честі, чесності і волі,
Життя із грою з долею в руках,
Життя із грою з долею в руках,
Постійно серце закипа в любові -
Усе таке рожеве, дике і п'янке
Усе таке рожеве, дике і п'янке
Навіяне віршем: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272096
У неї погляд, наче в тої квітки,
А шия лебедина кличе цілувать.
А шия лебедина кличе цілувать.
І не одне століття прошмигнуло так,
Не раз в безсмертя ці поети завертали...
Не раз в безсмертя ці поети завертали...
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли вони зненацька причаїлись,
Голодний дух наш завжди без вірша,
Без нього вічно пересічно млієм -
Без нього вічно пересічно млієм -
В нас Євро буде, люди, незабаром
І Кубок тут красується, мов в сні,
І Кубок тут красується, мов в сні,
Така красива, ніжна та розкішна
Граційно коридорами собі ідеш
Граційно коридорами собі ідеш
Мереживом укрилась Замкова гора,
Повсюди дим залишеного сонця
Повсюди дим залишеного сонця
Ти поглядом своїм постійно спокушаєш,
Пускаєш бісики уперто навкруги,
Пускаєш бісики уперто навкруги,
Навіяне спостереженнями КК ВКонтактє
Волосся кучеряве дівчини в дощі
Таке божественне, таке прекрасне.
Таке божественне, таке прекрасне.
Родині І.Л.
Родині І.Л.
Кохання в чотирнадцять
Проглянув в телефоні есемески -
така журба спустилась на лице,
така журба спустилась на лице,
Загадкою сьогодні ти була,
Осяйні очі запалили крила,
Осяйні очі запалили крила,
Приснився гарний сон, немов переді мною
Лежиш спокуслива і пристрасна така,
Лежиш спокуслива і пристрасна така,
Горю тобою, пристрасно кохаю,
Живу тобою і твоїм життям
Живу тобою і твоїм життям
Життя те мчиться тихо під укіс
І пекло наближається звершитись.
І пекло наближається звершитись.
Важкезна турбуленція в дорозі -
Немов тут скинули потужний бомбодром
Немов тут скинули потужний бомбодром
Стихія і неонний сплеск енергій,
Шалений грім роздався, мов орган,
Шалений грім роздався, мов орган,
Шалений погляд зречених зіниць,
Спрагненна усмішка у серці...
Спрагненна усмішка у серці...
Життя сьогодні - пекло на землі,
Шматок л...на полізе перед батька...
Шматок л...на полізе перед батька...
Люблю дощі із поцілунків малинових,
Люблю обійми ніжні навесні,
Люблю обійми ніжні навесні,
Життя проходить вперто поміж нас,
А ми у метушні не бачимо природи,
А ми у метушні не бачимо природи,
У ніжності тут можна розпливтись,
Життя в коханні є таке солодке,
Життя в коханні є таке солодке,
Всі застібки порвати на твоєму тілі,
Пробратись крізь спокуси перепон
Пробратись крізь спокуси перепон
Стань вітру поцілунком на моїх вустах,
Стань втіхою подальшого натхнення,
Стань втіхою подальшого натхнення,
Боюсь хронічно втратити тебе,
Боюсь розбитися байдужим серцем.
Боюсь розбитися байдужим серцем.
Заходять диски з скрипом в піднебессі,
Дрижить земля, у каменях - розлам,
Дрижить земля, у каменях - розлам,
Боюся інколи своїх віршів -
Вони сердиті, злісні, іронічні,
Вони сердиті, злісні, іронічні,
Прощаюсь та читатиму вірші ще довго,
Лишатимеш на сайті не один ти слід.
Лишатимеш на сайті не один ти слід.
Наїхало фурашок й беркутяток
І Раду заселили. Наш підвал
І Раду заселили. Наш підвал
Вечірній сніг вже пада мимохідь
І срібна пелена встеляє землю...
І срібна пелена встеляє землю...
Постійний щем, постійні поривання
І сум щоденний серце поїда.
І сум щоденний серце поїда.
Життя крокує в вічній круговерті,
Лиш листя пада в нашому садку,
Лиш листя пада в нашому садку,
Лиш смерть по-суті тільки старт -
Без неї сенсу в нас немає жити.
Без неї сенсу в нас немає жити.
Життя таке коротке. В ідеалі
Воно коротше сонячного дня...
Воно коротше сонячного дня...
Ми всі живемо в вічному страху,
Який думками мимоволі володіє.
Який думками мимоволі володіє.
Не в нас останній залишився час
Й не нам його лишилося прожити.
Й не нам його лишилося прожити.
Життя буває гарне і страшне,
Усі шукають добрих слів і щастя.
Усі шукають добрих слів і щастя.
Тактично вечір на обійстя наступив,
Літак парирує навколо мого дому,
Літак парирує навколо мого дому,
Не кожному судилося поетом бути,
Не кожен може в вічності творить.
Не кожен може в вічності творить.
Тарасові присвячується (З Д.Н)
Минає час незнаного прозріння
І кличе силу цей незнаний світ.
І кличе силу цей незнаний світ.
Буття несе в постійному польоті
Всі наші дії в дике майбуття,
Всі наші дії в дике майбуття,
Ми вічно йдем до висновків в житті,
Однак усе минає навіть не почавшись
Однак усе минає навіть не почавшись
(Із циклу "Карпатські вечорниці")
(Із циклу "Карпатські вечорниці")
(Із циклу "Карпатські вечорниці")
(Із циклу "Карпатські вечорниці")
(Із циклу "Карпатські вечорниці")
Вважаю, він чимало нам зробив
Для волі у особі дисидента.
Для волі у особі дисидента.
Минув цей день, а я усе шукаю
Заради чого нині щось робив
Заради чого нині щось робив
Неспокійно є усім сьогодні
І дух ще бою в серці не загас
І дух ще бою в серці не загас
Іде життя, а ми нічо не знаєм,
Лиш либимся в новітній постмодерн,
Лиш либимся в новітній постмодерн,
Коли живеш - не думаєш про світ;
Тоді вагу лиш мають гроші
Тоді вагу лиш мають гроші
Життя люблю аж до знемоги
(Та хто його любити не зумів) -
(Та хто його любити не зумів) -
Невже любов не хоче ідеалу?
Невже вона така сліпа?
Невже вона така сліпа?
Поет – не той, хто тільки кличе музу
І думає як щось там написать.
І думає як щось там написать.
Піду по лезу дикого життя -
Воно тоді пожежою озветься...
Воно тоді пожежою озветься...