Автори /
Любов Бенедишин (1964)
|
Рубрики
/ Зі збірки "...віще, неповторне, головне" (2010)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Елегія раннього літа
•
Христос народився...
•
***
•
***
Смерть переверне все. І виверне
•
Кожному - своє...
•
Полуднева спека
•
Серед літа
•
Тече ріка...
•
Гомер
•
Випускникам
•
***
•
Єдність
Стають навшпиньки квіти і слова,
•
22 червня
•
Весна
•
Покаянний вірш
Ти народився, мов Зоря, яка не гасне…
•
Тарас Шевченко
•
Про Пісню
1.
•
Велика Українка
•
"Пророцтво" на захист української мови
•
Книги - як люди
•
Олесеві пісні
•
Хати
•
Клятва Степана Бандери
•
Триста героїв
•
Казка
•
Хист
•
Лелека
•
Доля
•
Вона
•
Каменярева любов
•
Куди йдемо?
•
Літня жінка. Рання осінь
•
Задзеркалля
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
і бентежить душі тихе озеро.
Позаростали споришами
весною ходжені стежки.
весною ходжені стежки.
В надвечірній тиші січня
Зі зорею на чолі
Зі зорею на чолі
Ще крутиться Земля,
по небеса в гріхах,
по небеса в гріхах,
Смерть переверне все. І виверне
Від високих матерій –
до плотського.
до плотського.
А полудень,
спекотою нестерпний,
спекотою нестерпний,
Закипа спекотний день
в сонця кратері.
в сонця кратері.
Тече ріка. Як мовлять, протікає…
Та це ж вона світ за очі тече!
Та це ж вона світ за очі тече!
...Ще подивує містові невдячному.
В сумирну Смірну повернувсь.Додому.
В сумирну Смірну повернувсь.Додому.
Ніколи не повториться це свято...
Ніколи день ще так не голубів!
Ніколи день ще так не голубів!
Скінчився бал.
Каштанів згасли свічі.
Каштанів згасли свічі.
Стають навшпиньки квіти і слова,
Ненависть в огненних шатах,
потвора ця – пеклом породжена.
потвора ця – пеклом породжена.
Непоказна й похмура.
Аж ворожа!
Аж ворожа!
Ти народився, мов Зоря, яка не гасне…
Він був завжди. Як Слово, що лягло
в основу первородної ідеї.
в основу первородної ідеї.
1.
Над болем і долею многостраждальною
возносилась Піснею, наче молитвою…
возносилась Піснею, наче молитвою…
Настане день чорніший чорноти
(І що там ті пророцтва Заповіту!) –
(І що там ті пророцтва Заповіту!) –
Книги – як люди.
Бояться самотності й болю.
Бояться самотності й болю.
Судьба вигнанця.
Смерть на чужині.
Смерть на чужині.
...І ні хмаринки над дахами.
Морозний день.
Морозний день.
Погляд чесний. І слово – як гиря.
І карбований мужністю лик:
І карбований мужністю лик:
Безсмертного подвигу
гідні обранці -
гідні обранці -
Колоскова колискова.
КленОва колиска...
КленОва колиска...
Такою народилась... Що ж я вдію? -
В мені примовк мій хліборобський рід.
В мені примовк мій хліборобський рід.
А з мрією прощатися нелегко...
І не прощайся. Просто відпусти.
І не прощайся. Просто відпусти.
Аґукає дитятко в сповиточку -
Гукає долю, ніжками пряде.
Гукає долю, ніжками пряде.
Від неї не відгородитися
ні пирогом, ні порогом...
ні пирогом, ні порогом...
- Моя любове, зіронько жадана!...
Куди йдемо? Що завтра буде з нами?
Не луками - лукавими шляхами
Не луками - лукавими шляхами
Долі перегорнута сторінка...
Спогадів притихлі голоси...
Спогадів притихлі голоси...
Зніму каблучку з лівої руки.
Правицею змахну сльозу печалі...
Правицею змахну сльозу печалі...