Автори /
Любов Бенедишин (1964)
|
Рубрики
/ Світлотіні
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
...і поезія
•
Поет
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Осінь під_ступна...
•
Вихід…
•
Первозданне
•
Тополя
•
***
•
***
•
Зв’язок
•
Моя доня
•
Love_story як історія_хвороби
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Час озирається на неї,
За межі вабить вишина:
За межі вабить вишина:
Листопад
на дороги безпутні
на дороги безпутні
...по сей бік зими за межею
у безмірі маряться знов мені
у безмірі маряться знов мені
Жага квітуча,
жура лелітна...
жура лелітна...
Поезіє, нутро моє боляще...
Є десь і слава. Й почесті десь є.
Є десь і слава. Й почесті десь є.
Нірванами, ранами - як іще...
Од злету до Лети - колú ще...
Од злету до Лети - колú ще...
Промінчик
маслюка покаже...
маслюка покаже...
Просвітлення за крок до божевілля.
За подих до осяяння - пітьма.
За подих до осяяння - пітьма.
Ледь хитнеться гілочка бентежно, -
Жовто блисне на зеленім тлі.
Жовто блисне на зеленім тлі.
Природ(н)ою бути нелегко...
Листком золотавим тремчу:
Листком золотавим тремчу:
У синяві очей богині Лади -
розпуки ненароджені громи.
розпуки ненароджені громи.
Десь поза часом, на межі,
де Бог і тиша віща,
де Бог і тиша віща,
Змирись, надіятись дарма.
Забудь: про щебет і суцвіття.
Забудь: про щебет і суцвіття.
Так легко: без гніву й образ…
Крізь ніч усміхається Спас.
Крізь ніч усміхається Спас.
Якась багатовимірна покута,
Якась багатозначна плутанина:
Якась багатозначна плутанина:
Замріяна і тиха,
на осонні
на осонні
Волаєш: «Випусти! Не муч!»
А щойно впораєшся з нервами,
А щойно впораєшся з нервами,
…де древність
задивилася на гори,
задивилася на гори,
...заламує руки,
рвучись то за пруг,
рвучись то за пруг,
В які світи помандрувала, Музо?
Не дорікаю далями. І все ж…
Не дорікаю далями. І все ж…
Той смутку смичок,
із натхненням ножа…
із натхненням ножа…
…десь
нащадка
нащадка
Кирпатий гном, смішинка самосійна.
Просилась «гайтю». І любила «цюці».
Просилась «гайтю». І любила «цюці».
Анамнез. Амнезія: ти – не сам. І я –
в анабіоз: назавжди у ніколи,
в анабіоз: назавжди у ніколи,
Сад виплекав
і – всі! –
і – всі! –
Хмари осінні, як айсберги,
вросли у небес океан.
вросли у небес океан.