Янголом прийдеш вві сні,
Преді мною з’явишся зрання.
І повідаєш лише мені
Таємниці людського знання.

Покажеш мені дорогу,
Крізь «хащі» усі проведеш.
Лиш якщо я матиму змогу
Досягти Недосяжних Меж.

О, Янголе! Шансу благаю
Й захисту в тебе прошу!
Заради Небесного Раю
Я всі кола Пекельні пройду.

Чистилища випробування
Всі до одного я стерплю.
Заради плоду пізнання
Крізь Вогонь і крізь Воду пройду.

Хочу знати для чого жити,
Чи не марне людське життя?
Поспіши, поспіши відкрити
Таємниці Всього Буття.

Мовить янгол: «Не переймайся,
ЖИВИ і твоє життя
Відкриє тобі таємниці
Твого та людсього Буття».
(березень 2008р.)

НКВД, неначе
Чорним Вороном,
закльовано (та душу
не спотворено!)

Як звіра хижого бу-
ло упіймано,
зацьковано «неблаго-
надійного».

І хоч життя його бу-
ло приречене,
та все одно ночами
марив втечею!

Скалічено, побито,
Та не скорено!
Душа скривавлена,
Та не спокорена!

07.02.10

Цікаво: «Що душа відчуває,
А чи є у неї бажання?
Чи насправді вона так страждає?
Чи згорає вона від кохання?
Чи що-небудь її там турбує?
Як вона там себе почуває?
«Їсть» вона там або «голодує»?
«Мовчить», а чи може «співає»?
Чи пам’ятає минуле своє?
Притаманні їй почуття земні?»
Безліч на світі питань... Та дарма:
Не дізнатись про це на Землі... 02.02.05р.

Я мрію прийти пошвидше.
Хочу з’явитись, щоб жити,
Що буде мені наймиліше –
Можу лише уявити.

В нас поки що спільне тіло,
Та душі у нас окремі.
О, якби мені хотілось
Побачить сади зелені.

Як я бажаю відчути
Теплий весняний подих,
Та немає гріху спокути
На довгих життєвих сходах...

Бажаю скоріш з’явитись
І мрію про все дізнатись.
Хочу в любові родитись
І ласці твоїй купатись.

І раптом... що ж це?! Не треба!
Мамо, не треба! Благаю!
Дитина – це ж Дар із Неба...
Не треба вбивати, прохаю!!!

Прошу, матусю, не треба!
Не треба, рідна, благаю...
Навіть не живши на світі,
Ненько, в тобі п о м и р а ю!..

Скажи, невже не бажаєш
Побачить дитинку свою?
За що мене зневажаєш?
Лиш за те, що тебе люблю?!

Дозволь мені, мамо, жити!
Гріх не бери на душу,
Бо потім, коли помреш ти,
Тебе я зустріти мушу.

Адже на Суді Страшному
Я у тебе спрошу: „За що ж?”
На серці відчуєш втому
І душа заболить також...

Далеко в Космічних Сферах
Я Ангелом стану навіки,
Та наші з тобою душі
Будуть окремо летіти...
2002р.