Ти ж просто сіроокий перехожий…
Твій шлях мені байдужий, але все ж…
І дім, і батьківщину має кожен…
Які слова в гірких устах несеш?..

Ти пройдеш місто це і сотні інших –
за вітром шлях твій – за велінням крил…
І тільки плащ змигне, і тільки віршем
тебе позве наступної красуні крик.

Таких кохають і такі втікають,
хтось каже «фатум» – що з тих гарних слів?
Ти хочеш затишку, тепла і чаю, --
та, жаль, немає стільки на землі.

За перехожим здійму руки й погляд…
Хай освітить зоря безкраїй шлях!
Залишиться від тебе тільки спогад
про сірий блиск у стомлених очах…