Мене так швидко впіймали
Холодні і злі ліхтарі
І смерть не врятує від слави,
Похованим бути в землі,
Я бачив на власні зіниці
Як тиша виходить з нутра,
Байдужа, холодна десниця
Німа, наче совість меча.
Нехай… ти віднімеш мій одяг,
Тілесний пошитий часом
Отримаєш з ним лише втому
І сміх гострозубим бичем просякне твій образ….

Зимою дахи холодного снігу,
цілують вуста старих димарів.
І вправні коти поніжити лізуть
червоних цеглинок, потертих з боків.

Дивак сажотрус, заводить розмови,
зібравши птахів на теплих руках
мов ряса Франциска по небу розходить
чорніюча одіж в морозних вітрах.

тут втомлений час заснути приходить
покритий вальсуючим снігом до п’ят
він знає, дивак сажотрус зранку збудить—
до ранку, сумирно, шепоче, у снах…

Місяць кроїстого лику півбрат
Росою срібного світла збудив
Смарагдовий килим тиші,
Схвильований океан схилив голову
Він рушив на зустріч з небом
Лиш місяць його не чекає,
Ліси зустрічають жвавим тремтінням
Світло ледь тепле крони поніжить,
Сіра вовчиця завиє у слід
Швидко минаючи хмари і зорі
Тихо шепоче, кругліючи в небі

Спати бездумно не я вас примусив,
Втома від сонця, я лише СПОКІЙ….