ключі заржавілі відкривають чебрецеві ворота
і випускають на волю
Звіра Темряви
спочатку поволі ступатиме Він болотяною підлогою
хутчіш лапи переставлятиме
з сосновими почорнілими шпичечками налиплими
виваляться раптом з Його горла
змії звивливі жінки блудливі
ножі об груди людські затуплені
звуки похоті зі звуками плачу перемішані

підсліпуватий Звір п’яно дивитиметься
єдиним мутно-жовтим очиськом
на низ і рахуватиме
ще живих і вже мертвих комашат
що безнадійно сіпаються в Його чорних долонях
і посміхатиметься
Богу

ножиці годинникових стрілок
щоразу відрізають трошки
від моєї лінії життя
і ніч приходить
як аутичний батюшка в чорній рясі
сповідувати