Автори /
Анна Кириленко (1988)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Йому
•
* * *
•
Тобі цікаво, як я вчитиму німецьку..?
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Місто суму
•
У мене алергія на кохання...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Додому в думках і на шпильках і голос болить,
Дівчатка в дворі то у класики, інколи в салки.
Дівчатка в дворі то у класики, інколи в салки.
А я ще 20 днів мовчатиму про те,
Що в його кімнаті запах сушеного літа
Що в його кімнаті запах сушеного літа
Тобі цікаво, як я вчитиму німецьку?
Як завтра вранці повертатимусь у себе?
Як завтра вранці повертатимусь у себе?
Погляд торкається стелі,
Небо - як ознака щастя.
Небо - як ознака щастя.
Давай не так! Давай зовсім інкше!
Ось це - проблеми, а ось це - біда...
Ось це - проблеми, а ось це - біда...
Тиша дзвенить в телефоні
Серце втрачає свідомість.
Серце втрачає свідомість.
А білетик тролейбусний гірко тремтить.
Заколихане щастя прокинулось й плаче.
Заколихане щастя прокинулось й плаче.
Титрами життя
пробігло по екрану.
пробігло по екрану.
Ні, я не можу – серце в склянці.
Це місто Суми… місто суму.
Це місто Суми… місто суму.
У мене алергія на кохання.
І прогресує саме влітку, в спеку.
І прогресує саме влітку, в спеку.