Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Камінь Аквамарин (1980)




Інша поезія

  1. Без назви
    Омий лице!
    Піщані гранули нехай
    очистять твоє тіло.
    Омий лице,
    Джерельною водою!
    Захват пізнавши
    криштальні краплини відчувши,
    бруд з долонь правдою
    змивши.

    Тягнули ярма, мов скоти,
    знайшовши забуття у праці.
    Сховали рани, за пазухи,
    побачивши трагедії прихід.

    Закрити сумління очі, воліли ви,
    відмежувавши себе від існування.
    Створити оману для душі, воліли ви,
    накинувши тягар на свої плечі.

    Лиш зрідка, крик і відчай
    Зривалися із закутків
    Печер, хатин, млинів й пустель.

    Тепер ти сам на сам, ховати погляд нікуди,
    Нікчемність перед тобою,
    Буття нав’язливо пульсує
    У твоїх венах.

    Тепер ти сам на сам, з собою,
    В передчутті смаку граната зерен
    У передчутті гіркого, чи солодкого.
    В передчутті прощення, каяття, чи забуття...
    А може смерті?..
    2010



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  2. 5.
    О, Громе, громе! Прадавня мова світу
    Далеку браму хмар собою пронизай
    Зітри недовговічну усмішку
    Із сірих каруселей неба!
    Прошепочи ударами закляття-пастку
    Для вітру порухів незримих,
    Коливання крапель часу
    Щоб всі слова буття зібрати воєдино
    В єдину мить!

    2010



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. 4.
    У віддзеркаленнях я бачу
    усеохопний сум,
    що темною рікою пронизав
    усі клітини тіла, що мовили
    про втрату знань й думок.
    Темна повінь розіллялася навколо,
    вона на підвіконнях і порогах
    залишила свій слід, що не погасне
    при заході сонць і доль.
    ріка знайшла для себе прихисток
    в ударах мого серця, і під їх покровом
    закралась мені у душу.
    2010



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. 3.
    і провести паралелі
    не вдасться
    зачепити лагідним порухом давні
    скрижалі,
    із молитвами благальними й міфами,
    щоб пізнати подих щастя.

    муки дня й страждання
    дають забути й попрощатись
    із мріями, моїми сміхотливими ілюзіями.
    та біль прощає майбуття,
    принижує й прив'язує
    до світу, де панує "тепер".
    до землі, до реальності,
    щоб плин і тлін щастя
    був у мене на вустах й долонях.

    час принизлово всміхається мені,
    дозволивши торкнутись, до таїнства народження,
    пізнавши таїнство загибелі,
    зіллявши смерть з життям
    в єдиний промінь й напрямок буття.

    я подолав розпусну силу,
    що мерехтіла й загрозою була,
    поєднав, презирство до життя
    з поцінуванням,
    втратив-загубив страх смерті.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. 2.
    Перед тобою двері входу-виходу.
    Лицемірство... двері без виходу і входу.

    Через шпаринку простежиш до болі
    Знайому картинку театру тіней.

    Проникнеш кораблем-сльозою
    до священного дійства, переповнений спогадом.

    Спогадом,
    що сховався десь над скронями,
    від гіацинтових пестощів
    втрачається поміж долонями
    проникає до цинкових трун.

    Зійдеш з корабля і ввійдеш
    В темінь ночей й океанів.
    Привітаєш всіх забутих і прощених
    всіх покинутих й відчутих
    Шрамами на обличчі своєму,

    Обличчі - криївці трагедії.

    2010



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. 1.
    сотні пірнань в смарагдово сині озера
    десятки торкань до каміння, заглиблень у мул
    одиниці повернень до підземних живильних потоків
    до берегів, де спочинок знайшов у тіні
    замість того, щоб ловити променів відблиск.

    сотні сходжень на холодні вершини
    десятки падінь до мороку лісу, знаходжень шляхів
    одиниці квіткових пелюсток, предвісниць закінчень,
    завчасно відчутих в хвилини самотності,
    під звуки прагнення єдності.

    2009



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --