Все змішалось: квіти зі снігом,
Фарби, звуки, вода з вогнем.
То повільно, то кроком швидким
ніч за ніччю і день за днем..
Сновидіння і сподівання,
Чиїсь лиця, усмішка, сміх..
Чи ж дарма цій душі страждання?
Чи ж дарма їй прощаю гріх?..
Чиїсь руки , немовби крила.
Чиїсь руки усе наскрізь,
Наче током по всьому тілу..
І минуле вертає вісь...
Перезняти і пересіяти,
Підібрати усе без втрат.
І любов свою вітром розвіяти.
Хай несе.. вона вільний птах...
Вже нестримна в своїй невагомості.
І не та, що словами брав..
Я в твоїй заховалась свідомості,
ти й не думав, ти й не чекав..
Вже не знаю, чи є слово - "вірити"...?
"ТИ і Я"- все змішалось в раз..
Припиняю тебе собі міряти,
Натискаю - "збережено".. в час..

..Я на зло дощам! І на зло йому,
Той , що листям рве душу всю мою..
Посміхнусь вітрам! І на заздрість зливам
Замалюю фарбами те, що стало сірим!..

Осінь. Небо. Жовтень. Дивний світ навколо.
Я, немов школярка, листям бавлюсь кволим.
Я його лікую! Я із ним жартую..
Поруч ти.. А хочеш?- Вальс тобі станцюю!

Ти, мабуть, не віриш. Це й,мабуть, не ТИ..
Я бойкот влаштую всім , хто буде проти!
Та тебе лиш Осінь зможе вгамувати..
А мені чекати.. лиш Весни чекати..

І вінілом стануть всі мої портрети.
Озирнусь на них я.. Милий, Любий- де ти?!
Знаю, Осінь- завжди вибір залишає..
Та змагатись з нею.. листя заважає..

17.10.10

Прийшла до тебе з поцілунком вітру.
Із сонячних промінь сплетіння,
З дощем весняним в Осінь..
Я з квітами уся твоя...
..Й ніхто нічого не попросить..
Зів'яле листя врят комусь потрібне..
А я з тобою. У твоїх обіймах..
поволі тану..дим вогню..
І все ж для тебе необхідна,
мов пісня в гіркую журбу..

"Люблю!"- мабуть цих слів замало.
В очах побачу всю себе.
Коли ж у них твоя омана -
Зітру з долонь всього тебе..
Й нехай листопад небом пада в очі,
Й нехай любов твоя німа.
Я з листям поведу танок, станцюю з вітром!
Я Осінню в думках твоїх жива!

Мовчазна стала..Наче вітер -
на очі сльози наганя..
Не намагайся зрозуміти..Лиш не порань..
Нехай бринить струна.. тендітна..часом ніжна..часом дивна..

Ця Осінь знакова. Можливо назавжди.
Можливо назавжди твій образ я запам'ятати схочу..
Та, наче птах, з долонь твоя любов летить..зника..
й разом із нею я..
Іще твоя ..і майже не твоя..

жовтень 2010