1. Ө з Історії Світу

Історія усіх-усіх часів
давно записана на небі:
не під диктанти (так, як треба!),
не на землі (бо де ж те небо!),–
оповіданнями лише зо Божих слів...
ті записи таємні над усе:
там сім печатей, або й більше;
у тім, найвищім в світі, вірші
усі достойні з перших пір ще
все Боже царство мати за своє...
у тій Історії – і ми десь є...

2. Ө STATUS QUO (латиною – існуюче положення)

у всіх моїх гіпотетичних знань
гіпотонічні пульси та ознаки;
я в світ цей увійшов, мов знак питань:
щоб відповідей в нім знайти хоч знаки.

3. Ө

подивлюсь – і прозрію,
прозрію – і пробачу:
таку складну задачу
рішить в дві дії вмію...

отої би задачі
та не такі ледачі:
уміємо і знаєм,
робити не бажаєм...

а пробачаєм собі!

4. Ө у більшого розуму і вади більші!

...води розступились
шлях сухий та рівний
а думки зчепились
цей момент їм спірний

час сплива наразі
а думки в образі
та іти вже треба
се думкам до... неба

розум бідний розум
біднії розумні
став у позі розум
щасливі безумні...

5. Ө

люди мов люди,
життя мов життя:
й видзьобує час
насіннячка з нас...

аж раптом задує,
збудить неспокій:
пустка гвалтує
криниці глибокі...

життя мов життя,–
із жорном тертя:
і люди як люди,–
от що з того буде...

6. Ө нестиглі, а солодкі...

– плід відчуття!

наче відчув згори
не спів, а такий голос...

якби таким
молитися щодня,–

лише молитви
стачило би для

того, щоб відчувати
все життя

одним-єднісіньким
зо щастям...

оце так
відчуття!..

– плід, вибачаюсь, розуму!

життя уБоге
з одного Бога

птахам властиве
Бо’дай щасливе

їйБо’ легке
літаєм Бо’

хоч живемо під Богом
любовію лише Його

ще б власних крил
любові свої

та Спільних
Спільної Любові

7. Ө ♪

в світі безлад, розпачі та лють...
всі інфекції його від людства

але світ світає... бо, мабуть,
не розвиднитися – теж паскудство

світ світа… з ним віро-гідність та,
що сьогодні все й почне мінятись

світ – світає!!! мусить і життя
навздогін на світло вибиратись

8. Ө

от якби – раптом! – зникло зло:
так, не сховалося, а – зникло!!!

чи залишалося б добро?
чи рай вернувся би,

ачи настало би ніщо ?..
та що розводжу я ото:

ще зло не щезло.

9. Ө про культуру і зірки; і піар на всі дірки...

от що людям треба?
– од землі до неба
омани чіпляють,

самі їм вклоняють:
крикливим, брехливим,
так штучно вродливим…

ці звізди не світять,
хоч плідно дно мітять,–
немов це і треба!

10. Ө

що то гідність, бодай,– рештки?
де всі вірність, рівність, рідність;
Божая де Заповідність,–
дотопа неутопічність?..

бо й життя у ріднім краї,
попри небо,– лихо крає;
фальш, і блуд, і зиск,– повсюди…
де ж та гідність? де всі люди?..

11. Ө

…якщо вікна та одкрити,
добре вуха, краще й душу,–
то і збудять не дзигари,
не борги, ачи кошмари,–

а проллється сяйво сонця,
а прочистять півні горла,–
а пташки гуртом довершать
цей стрімкий початок дня!..

…ой, соловчику сіренький,
не з механікою серця,–
ані пристрій з батарейки,
лиш співучая любов,–

ти і настрій на усмішку,
на всі звершення нагальні,–
і на дих у повні груди:
день такий впророч ізнов!..

12. Ө розповім ніяку казочку, а... – життя! Воно казковіше: ось і моя оповідь.

...живуть люди...
в різнім віці, в різнім статку, різночубі, різночолі,
різнозичі, різноокі, різнодумні, різнодуші... нарізь, разом...

але тільки спершу різні,– бо одного доживають,
дозрівають, добігають, дотерпають, довдихають,
дотікають, дотикають,– аж! насилу, осягають

...і вони жили різно-різно;
і спільно, й нарізно; і довго, і довго;
аж, дожилися того, що в один день...

а казочка
відвела б на цей день
лише помирання!

...тож, дожилися-таки, щоб в один день – в одне сонце –
в одні зорі – в один порух – в один подих – в одне серце –
в одну кров – в одну мить – в один щем → в одне все…

а витчіть й своє полотно,
килим, чи рядно життя!
з двох боків!! не половиночки!!!

...врешті-решт,– баби й діди! – а цілого свого – дійшли!
й піднебеснії склепіння
дочувають восковіння
. . .
аж до неба, аж з землі,–
хрести пнуться, рвуться всі:
це ж треба,– до неба,– немов навесні!

...та щоб хрест, і так на злет,–
ой, душа, чи ти поет?
Бог,– Той зна все: Він й Поет!..

ось, поділився на сюжет,
ще й слів дав трохи:
тет-а-тет...

2010.