Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Анна Блецько (1987)
Белокурая девочка в белом -
Моя муза, что плачет навзрыд.
С растернованным иглами телом.
Днем страдает. Ночами не спит.

А.Перминов

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олександр Дяченко, [ 2011-01-17 18:35:14 ],
на сторінці поезії     "***"   Блецько Анна

На якусь мить мені здалось, що цвете сакура, а не вишні чи бузок, бо вірш нагадав щось японське.
Може, Ви знайшли у поезії те, що шукали?
І воно - Ваше. Лаконічне і мудре.
Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-01-17 19:29:48 ],
на сторінці поезії     "***"   Блецько Анна

може, і добре, що багато чого не сказано і не написано - навіщо примножувати печаль?

3 рядок не зовсім зрозумілий. Хто "ще жива"? Якщо ЛГ, то вона це знає напевно, тоді навіщо "може"?
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2011-01-17 19:39:12 ],
на сторінці поезії     "***"   Блецько Анна

І я це бачив, але так, мабуть, краще, коли про запитую не я.
Коментатор Володимир Потебня, [ 2011-01-18 17:40:04 ],
на сторінці поезії     "***"   Блецько Анна

Аню, мені просто сподобалося на рівні мого не професійного відчуття. Щиро.
Коментатор Анна Блецько, [ 2011-01-19 16:01:26 ],
на сторінці поезії     "***"   Блецько Анна

Дуже дякую усім за теплі коментарі і розуміння!

Олександре, Ви мене вразили своєю проникливістю! Дійсно, я написала "вишень", бо це наше рідне, але було відчуття чогось більш "тонкого". І кожного разу, перечитуючи ці рядки, уявляла саме цвітіння сакури, скоріше, навіть, той момент, коли вона відцвітає... І то справді моє - те, що втратила, знайшла і знову втратила...

Що ж до слова "може", дуже довго розповідати про обставини, які спонукали до написання твору, та і не потрібно... ЛГ точно знає, що вона вже давно не жива, та і я розумію...А от коли усвідомило серце, що ми з нею знаходимося у різних світах - вчора, позавчора?..
Коментатор Василь Дениско, [ 2011-01-27 21:25:13 ],
на сторінці поезії     "Марево"   Блецько Анна

У новелі "Гріх" Стефаник писав: "Жінки мовчали. Від цієї тиші оглух би навіки дзвін". Аню! Стомлене, мовчазне чекання ЛГ, як отой дзвін. І все ж плекаю надію, що марево(печальне) щезне, а дзвін - зазвучить... Успіхів Вам.
1   2