Голова розривається від думок про тебе,що проникають в мікросвіт моєї особистості і перебудовують мою реальність...
Спогади змиваються чорними смугами по щоках.
Легкий помах віями розмазує ті спогади по моїй подушці...
Висохнуть,а що далі?
Знов у пошуках замінника тебе...?
Моя реальність непоправно спалює мости назад,тікає кудись у безвість,туди де дощі і тиша...
Тиша в кожній краплині,що вириваєсться з неба і падає на мене...
Оновлена,очищена,ніби народилася разом з весною,повертаюсь до перебудованої реальності в якій всі заражені файли про тебе занесено в карантин антивірусної системи мого серця...
Скачую мегабайти щастя з ранкового рожевого неба.
Воно зовсім не нагадує мені про тебе...
Моя свідомість без тебе,вона змінила тариф,за яким я жила коли був трафік на щастя...
Тепер в мене безлімітний...
На сьомий день ти лише вірус у файлі *спогад*...