Звістка від сестри про смерть брата приголомшила - це була перша дійсно близька мені людина, яка закінчила, до того ж передчасно, свій шлях на цьому світі. В дорозі на Україну мене не залишали думки про його теперішній стан - де він, що з ним, який він тепер після того, коло переступив, першим з нашої сім'ї, цей духовний поріг.

Спочатку на веранді я побачив пластиковий хрест і верхню частину труни. Брат лежав в кімнаті, в костюмі, який мати нам купила на випускний. "Це тільки тіло" - сказав я матері.

Я вірю в те, що колись мій брат, мудрий, очищений від земних пристрастей і затьмарень, зустріне мене Там, де лікують наші душі.
2011

Пам'ятаю "лінивий" бунт молодого покоління вісімдесятих ХХ ст. Рухи були повільні, якби все було "в облом". Лінива була хода, поволі говорилося, взагалі молодь була "тяжела на подъем". Ніхто нікуди не спішив, бо куди ж можна було спішити в часи безпробудного радянського життя. Повільність тоді в молодіжному середовищі вважалася добрим тоном.

Все змінилося раптово, з надходження на переломі 80-х і 90-х нових комерційних віянь. Всі почали кудись спішити. Складалося враження, що всі молоді перехожі на вулиці раптом почали боятися не встигнути на ділову зустріч, яку б мету вона не переслідувала - наприклад, пошук талонів на горілку, розчинника для "ширки" чи просто побазікати.

Мода на поспіх триває до цих пір і вона мені не подобається. Є в цьому щось фальшиве, щось, що позбавляє нас чогось природного, властивого. Я за повільність.
2010

Так в чому ж сила, брате?

Школа нас вчить, що сила в патріотизмі, в державі, грубо кажучи, в "толпі";

політики туди ж - держава понад усе (але з ними в принципі все ясно - там сила у владі і грошах);

кримінальні авторитети вбачають силу в насиллі - "закон тайга, медведь хазяин";

богема вбачає в силу в кількості "фігурувань" на обкладках гламурних журналів;

бізнес - в грошах;

великі релігії світу кажуть про силу любові і покори - можливо, власне цієї сили треба шукати? Сили Сонєчки Мармєладової, котрої вистачить не тільки на себе, а й на сотню Раскольнікових?

Так в чому ж сила, брате?
2010

"Їду я додому електричкоу..." - колись співав Кузя з "Братів Гадюкіних.

А в мене електричка сполученням Козятин-Шепетівка - це одне з найяскравіших вражень серпневих відвідин моїх рідних на Україні.

До вагонів "підвищеного" комфорту причіпляють три вагони комфорту "підниженого", з яких користуються зазвичай наші люди.

До Шепетівки ще півтори години, я включаю в плеєрі "Radiohead", і коли лунає сумна мелодія Exit Music, вона якось особливо щемить в цьому вагоні підниженого комфорту, серед сплячих пасажирів, котрі повертаються зі столиці, серед задуху "ароматів", залишених після себе "бомжами", серед тіточок, які продають бердичівське пиво, тараньку, цукерки "Гулівер" та інші дрібні, але придатні речі...
2010