Неможливість досконалості:
Зачіпаєшся за погляди, точки зору…
Мотивовано - хтось – пихато:
(Звідки в нього права на думку?!)
Треба так, бо ми так вважаємо!
Все, що інше – вперЕстріть,
Насторч і не глибоко.
І – зі сходів – сторчголов – в прірву.
А вона під тобою – проваллям.
Залишились секунди:
Вмирати? Чи – на збитки –
Перемагати?!
23.12.2010

Цвяхи – в труну:
Ховають мрію.
Їй - боляче…
Вона іще жива.
Хто поглумився:
що вона заснула?!
Приспали…
Крила відруба
Хтось – взагалі – безкрилий…

Точиться кров із рани,
Мов зі струмка вода -
Точиться до ріки.
А тоскно як! А як дере по серцю!
А темно - як в труні!

А як же – мрія?! А як же – я?!
Як – на землі – без крил?!
Не розумію…

2009

Натираючи до блиску янголятко,
І лякаючи публіку прибульцями з заячими вухами,
Він швендяється по всій столиці в пошуках
Самореклами.
Запросили на ток-шоу:
сьогодні ввечері
він з телеведучою готує борщ для всієї країни.
А майстерні – тоскно…

Майстерня і пензлі досхочу «наїлися»
Мистецького борщу з присмаком збочення -
Депресивно-еротичної страви на сніданок,
обід

і
вечерю.


Полотно і глина сором’язливо відводять очі:
-Коли, пам’ятаєш, він був молодим,
Обіцяв нам творити мистецтво!..
-Еге ж, та коли те було!
Він вже всю свою чесність розтринькав…


- Гей, Ви, ну чого скиглите? -
Прокинувся світський журнал
З гламурною назвою і підведеними очима.
- Якби не ці борщі і не тусовки,
Де б Ви були?! І хто би Вас придбав?!

Майстерня,
пензлі,
полотно
і
глина
Замислилися:
"Невже правда, що нас можна мати,
Лише втративши свою суть?
І заради чого та чесність,
якщо люди на неї плюють?.."

Навіщо мистецтво, якщо всім до вподоби
калічені зайці?..

18.06.09.

Який ворог об’єднає цю землю?
Яка смертельна небезпека поверне нам зір?
Який пекельний страх пробудить наше «Я»?
Невже в цьому світі є подібна до нас нація,
В якої замість крові – кисіль?!

2009