Тільки я... не люблю поля!
коли надто жевріють квіти,
коли чути як дише земля,
коли вітер благає роздітись,
коли трави снідають смачно
щойно зшитим квітчастим платтям.
знаєш... інколи було лячно
залишитись назавжди дитям,
ходити з тобою за руку,
цілувати на щоках цятки.
та страшніше пізнати розлуки.
розривати сорочки на латки,
розливатись водою у склянку...
ти ж ніколи не знав мої повені! ,
коли хочеться встати зранку,
набрати сонця легені повні
й розказати тобі про поля -
моя чесність ніколи не зайва :
безмежність поля мені ж як сестра .
сестрі ж я ... НЕ довіряю тайни.
2011

Дика симетрія привитого простору
Надто абстрактно трактує пейзаж
пальці дерев несправжнього розміру
зап*ястя колише червона гуаш

народження п*яної діви завчасно.
рамки і течії
як завжди приречені
для когось стати прекрасним.

акварель розродилася поза папером
і кричить у потугах бо справді болить
викохує муз прямо в партері
бідний актор драматично мовчить

народження п*яної діви завчасно.
рамки і течії
як завжди приречені
для когось стати прекрасним.