Культура мови, слова й діла
Сьогодні йде у майбуття.
Немає вже святого тіла,
І сенс немає наше безкультурнеє життя.
Чому людина свою думку поміняла?
Чому культура впала до нуля?
Яка ж наука на голову впливала?
Що так країна занедбалася моя.
І те болить і крає серце,
Що це не те уже життя.
Й проміння світлого такого -
Не буде вже.... воно пройшло через літа.
Але жевріє ще в поодиноких душах
Той вогник, що запалює вогонь.
І гріє цих людей іскра проміння.
І їх тепло не закривавлених долонь.
Тому потрібно кожному подумати,
Чи ще палає цей вогонь у нас.
І перед дітьми щоб не було стидно,
Згадайте хоч про свій духовний стан...

Що ти хотів? - я тільки чую.
Чому дзвонив? - ти кажеш знов.
А те, що за тобою я сумую
Сказати треба сотнею мов.
Тому що ти не розумієш-
Що я люблю тебе до сліз!
Бо ти тільки умієш,
Слова всі ставити на перекіс.
Ти думаєш, що ти права у всьому?
Ти думаєш, що все зумієш пережити?-
А впевнена ти хоча б у тому?-
Що умієш по справжньому любити!
Можливо я неправий був у чомусь,
Можливо щось не так зробив
Та все було це лиш тому,
Що дійсно я тебе любив.
Я знаю що ти теж любила
Та лиш любов ти десь згубила.
Тому усе - я пішов,
Та тільки щастя свого не знайшов.