Не бойся лететь,
Бойся падать,
Взлетев высоко.
И вдруг не увидеть,
Что рядом
Давно уже нет никого.
Не бойся парить,
Бойся мрака-
Во мраке погубишь себя,
Забыв чего ради живешь ты,
Спроси же самого себя.
В душе среди мрака и боли,
Пусть ангел подскажет тебе:
«Ты нужен для счастья кому-то,
Как нужен тот кто-то тебе».
Не бойся мечтать-
Без надежды
Не станет счастливее мир.
А только из грусти погибнет,
Множество юных людей.
Не бойся любить,
Ведь ненависть ранит сердца.
Храните же, люди, друг друга,
И станут вернее друзья!

Яка рiзниця, чи я янгол, а чи демон?
Чи зламане, чи сховане крило?
Чи з горя, може, чи з потреби,
Я втратила усе своє тепло...

Кому цікаво знати моє горе?
Не вірю в щирість твого співчуття!
Побійся, щоб не прогнівити Бога,
Брехні не треба, бо не буде вороття...

Що можеш знати ти про мене?
Чи можеш відгадати мій пароль?
А чи відкриєш ти, коли до тебе
Я буду стукати поламаним крилом?

Коли стоятиму над прірвою, безодні
Бажаючи віддати свої дні,
Чи зможу я відчути твої руки?
Чи скаже ніжний голос тихо: "Ні"...

А зможеш враз до себе пригорнути,
Коли прийде до мене біль, чи, може, лють?
Чи допоможеш ти тоді збагнути,
Що янголи не програють...

Чи будеш ти мене чекати, сподіватись,
Що якось я залишусь назавжди,
Чи будеш ти про мене пам'ятати,
Коли не зможу завтра знов прийти...

Ти знаєш, що я теж можу зламатись?
Чи зможеш ти тоді мене знайти?
Не запитати, просто здогадатись...
І просто бути поруч в час біди.

Так, сильні янголи і непохитні,
Та все ж не безсердечні і … живі.
І, коли чую я твою молитву,
До тебе лину, а ти ніжно пригорни…

08.02.2009

Цілющий напій сліз,
бокал до дна спустошу...
Пекельна темночінь,
хоч промінь сонця хочу...
Нехай у душу він,
хоч крапельку нектару
додасть до темноти,
а я згорю від жару,
що їсть мене давно
з самого серця. Знаю...
що сльози — лиш вода,
душа так хоче раю.
Так хоче просто тиші,
надмірного спокою
і просто доброти,
надії і любові.
Достатньо вже пустої,
нестримної нужди,
бо серцю треба жити,
і квітнуть все в душі
повинно без упину—
не сліпать в темноті.
Тож я запалю свічку
серед сліпої тьми…
І враз скрізь стане ясно,
Зійде зоря в пітьмі.
Я піду вслід за нею,
нехай мене веде
в ясне майбутнє, далі,
чи з розуму зведе...
Я лише скажу щиро,
що пила не сльозу,
а, мабуть, правди щиру,
враннішню росу,
і келих піднімала не з сліз,
а теплого дощу.
2008