Автори /
Віктор Насипаний (1967)
|
Рубрики
/ поезія
Опис: нові вірші* * *
На бенкеті щасливих снів я любов безуспішно шукав,
На бенкеті солодких слів я любов як десерт чекав,
На бенкеті бурхливих днів я серцями чужими блукав,
На бенкеті очей твоїх я кохав, я безумно кохав!!!
* * *
В тісний футляр одеж закрито скрипку тіла.
Вона тепер мовчить,чекаючи свій час.
Від хвилі почуттів душа не раз тремтіла,
Горіла, гасла й воскресала, як свіча …
* * *
Запалити сонце від своєї усмішки,
відчути тепло за холодним склом,
назустріч весні розсунути стіни,
щоб вибігти зранку і потримати небо
до тих пір, поки не прокинешся ти…
* * *
В кривому дзеркалі сльози
Холодним світлом стигне ранок.
Ховає дощ твої сліди
А вітер – голосу сопрано.
* * *
В перестуках дощу я до неба кричу,
Щоби змовкли його барабани хоч трохи
У годиннику серця секунди лічу,
Бо боюсь не почути коханої кроки.
* * *
Приблуда-сон знов ріже ніч мою на клапті,
Складають руки сина казки дивні пазли,
Трьокрапки білі нот плетуть гінці крилаті,
Мелодій рій звучить в симфонії без назви…
* * *
Вчепилась в білий кучер вітрівниці
Колядки світла стрічка десь в селі,
Хатки застигли в пізній вечорниці,
Розносять ніч Різдва старі й малі.
* * *
Не згаси в мені світло,
Не убий в мені віру,
Не зрань мені душу,
Не порань в мені птаха,
Не зітри в мені спомин,
Не даруй мені спокій,
Не діли мені щастя,
Не буди в мені смуток,
Не бери в мене радість,
Не шукай в мені осінь,
Не чекай в мені друга,
Не читай в мені зраду,
Не катуй мене болем,
Не пророч мені долю,
Не малюй мені стіни,
Намалюй мені вікна,
Хай світ відкриває мене.
Віктор Насипаний м.Тернопіль
На бенкеті щасливих снів я любов безуспішно шукав,
На бенкеті солодких слів я любов як десерт чекав,
На бенкеті бурхливих днів я серцями чужими блукав,
На бенкеті очей твоїх я кохав, я безумно кохав!!!
* * *
В тісний футляр одеж закрито скрипку тіла.
Вона тепер мовчить,чекаючи свій час.
Від хвилі почуттів душа не раз тремтіла,
Горіла, гасла й воскресала, як свіча …
* * *
Запалити сонце від своєї усмішки,
відчути тепло за холодним склом,
назустріч весні розсунути стіни,
щоб вибігти зранку і потримати небо
до тих пір, поки не прокинешся ти…
* * *
В кривому дзеркалі сльози
Холодним світлом стигне ранок.
Ховає дощ твої сліди
А вітер – голосу сопрано.
* * *
В перестуках дощу я до неба кричу,
Щоби змовкли його барабани хоч трохи
У годиннику серця секунди лічу,
Бо боюсь не почути коханої кроки.
* * *
Приблуда-сон знов ріже ніч мою на клапті,
Складають руки сина казки дивні пазли,
Трьокрапки білі нот плетуть гінці крилаті,
Мелодій рій звучить в симфонії без назви…
* * *
Вчепилась в білий кучер вітрівниці
Колядки світла стрічка десь в селі,
Хатки застигли в пізній вечорниці,
Розносять ніч Різдва старі й малі.
* * *
Не згаси в мені світло,
Не убий в мені віру,
Не зрань мені душу,
Не порань в мені птаха,
Не зітри в мені спомин,
Не даруй мені спокій,
Не діли мені щастя,
Не буди в мені смуток,
Не бери в мене радість,
Не шукай в мені осінь,
Не чекай в мені друга,
Не читай в мені зраду,
Не катуй мене болем,
Не пророч мені долю,
Не малюй мені стіни,
Намалюй мені вікна,
Хай світ відкриває мене.
Віктор Насипаний м.Тернопіль