Автори /
Ігор Петровець (1988)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Надія...
•
Запалені
•
***
•
Сьогоднішній день
•
Зневірена
•
Крихти скла
•
Із погляду
•
Закон
•
***
•
Перший осінній день
•
Афоризм життя
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Не тільки я ішов стежками твого світу,
Не я один пронизував Тебе,
Не я один пронизував Тебе,
Дві іскорки гуляли небосхилом,
Не помічаючи єдиної мети,
Не помічаючи єдиної мети,
ЦЕ НЕ ТЕМА №5 і ПРОСИМО НЕ ВІДСИЛАТИ ТУДИ НЕ ТЕМАТИЧНІ ТВОРИ.
Твій голос знов у далині,
Його я чую, а ти ні,
Його я чую, а ти ні,
Не зрівнянна твоя доброта,
Переходить кордони людські,
Переходить кордони людські,
Заливає заплакані вікна,
Дощ осінній і крихітки скла,
Дощ осінній і крихітки скла,
Не вбивай ти в мені,
Сльози радості тиші,
Сльози радості тиші,
Я не дозволю бачити тобі,
Я не дозволю більше чути,
Я не дозволю більше чути,
Тихий ранок мене розбудив,
Я побачив заплакні очі.
Я побачив заплакні очі.
Я знову закрию очі безодні,
Триматимусь я потойбік від її,
Триматимусь я потойбік від її,
Наскільки хочеш бути добрим?!
Настільки ти стаєш ніхто!
Настільки ти стаєш ніхто!