Одна любов на трьох героїв –
Так посміялась доля з нас.
Зробити поділ неможливо
Ні без страждань, ні без образ.
***
В твоїй руці її рука...
Завмерло серце від різкої болі.
Коли я вірила, що маю шанс,
Ви тихо розділили ролі.

Розбита мрія. Нерозділене тепло.
Я наодинці з пустотою...
Та все ж я рада – ти уже не сам,
І сяють щастям очі твої.

І скільки б не було страждань
Та обіцянок, що тебе забуду;
Ти Сонцем був в моїм житті.
За це я долі дякувати буду.
***
Теплу усмішку, погляд ніжний
Даруєш щедро і до сього дня.
Навіщо так необережно мої
Плекаєш безнадійні почуття?
(квітень’2004)

Це не любов, - я знаю, -
А ще чудніше відчуття:
Я не скажу тобі „кохаю”,
Але без тебе вже нема життя.

Ти пробудив у серці ніжність,
Теплом наповнилась душа.
Якби це був вогонь кохання,
Згоріла б я уже до тла.

Повір у чистоту моїх думок,
Бо лиш любов прощає гріх.
Перечити ж собі я не готова,
Навіть заради губ твоїх.

Розумний, милий і красивий –
Таким тебе я, Сонце, знаю,
Проте не вірю, що люблю.
Ще менше вірю, що уже втрачаю...
(20.02.2004 р)

Я біжу і ти біжиш –
Спішимо додому.
Я принесу гроші,
Ну, а ти – лиш втому.

Повечеряємо разом.
За горнятком кави
Поговоримо про те,
В кого які справи.

Ти, як завжди, кажеш:
„Важко працювати...
І грошей не платять...”
Я буду мовчати...

Так будемо розмовляти
До темної ночі.
Ляжем в одне ліжко
І заплющим очі.

Із самого ранку
Ти йдеш працювати,
А я не підлегла –
Можу й полежати.

Цілий день трудився
Аж болять суглоби;
Я втомилась керувати.
Скоро вже додому...

Я біжу і ти біжиш –
Спішимо додому.
Я принесу гроші,
Ну, а ти лиш втому.

Кава до розмови,
Розмова до кави...
Я на твої скарги
Відповім лукаво:

„Треба було, милий,
Зубрити науку.
Розумова праця
Клала б гроші в руку!”
(осінь’2003)

Ти спокійний. Твої очі –
Синє небо у спекотну днину.
Ой, які красиві
Твої очі сині!

Сумно серцю. Твої очі –
На волошці росяна краплина.
Ой, які чутливі
Твої очі сині!

Щось задумав. Твої очі –
Синій космос, що метає зорі.
Ой, які звабливі
Твої очі сині!

Ти лютуєш. Твої очі –
То бурхливі хвилі в синім морі.
Ой, які мінливі
Твої очі сині...
(22-23.01.2003 р.)

Прошу: „Прости”,
Не чувши звинувачень.
Пробач, що не любила
Так, як ти.

Я скривдила тебе,
І твоє серце плаче.
За той пекучий біль
Ненавиджу себе.

Зробила б все
Заради твого щастя,
Тільки скажи –
Я ладна на усе.

Але благаю: не проси,
Щоб повернулася –
Не зможу...
Пробач мені. Прости...
(10-11.05.2002 р.)

мені хреново.
знову й знову.
мені хреново
так, бо ти
"люблю" сказав,
а я не можу
взаємністю
відповісти.

мені хреново
так, бо він
давно вже моє
серце вкрав,
а в відповідь
нічо' не дав.

трикутник -не
найкраща в нашім
випадку фігура:
є ти, є він
і я між вами
ніби дура...