Автори /
Богдана Стельмах (1974)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
•
* * *
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Може тобі –
світанку?
світанку?
твоя забавка… просто дівчинка…
знову тиснешся вперто у серце...
знову тиснешся вперто у серце...
А може,
краще - замовкнути?
краще - замовкнути?
мого смутку - таке бездоння,
що втопитись у ньому й не випливти...
що втопитись у ньому й не випливти...
Сніжинками з дерев
пооблітало
пооблітало
Серпанок – твоїх долонь.
Серпанок – твоїх очей.
Серпанок – твоїх очей.
Я бачила Ваші очі.
Як чийсь колихали сон...
Як чийсь колихали сон...
Я хотів би умерти при заході сонця…
/П. Тичина/
/П. Тичина/
Все від сльози: і тінь її, й печаль.
І ніч давно своїм накрила тілом
І ніч давно своїм накрила тілом