Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Дамський Клуб «Шпилька» (2010)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Даймон Пеем, [ 2011-03-27 23:24:20 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

Напевно, дорога Мріє Поета, краще тут цю тему продовжити? Звісно, якщо милосердне жіноче товариство дозволить мені таке...

Отже, я зробив припущення, що "на ПМ чоловіки можливо і не лякливі в цілому, але дуже боязкі, щодо висвітлення справжнього стану своїх справ?.."

А ви, Мріє, сказали:
"А шо стосується чоловіцтва ПМ, то, можливо, не стільки боязкі, скільки закомплексовані (втім, цим страждає і більшість жіноцтва ПМ)..

Ви вважаєте, Мріє, що це прояв комплексів - вкрай вузька тематика творів, одноманітність стилю, форм, повторюваність, описування подій грубим пензлем на передньому плані?
А раптом це такий собі творчий снобізм?
На роботі і вдома наш пересічний ПМ автор високо і тонко співпрацює із найглибиннішими речами і явищами, а тут лише втомлено тримає лише йому притаманний ледь-ледь помітний лінивий розчерк пера?
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 03:39:54 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

Ні, дорогий Даймоне, якщо ми одне й те саме розуміємо під терміном "снобізм", то в описаному вами перевтіленні "нашого пересічного автора ПМ" скоріше присутній "снобізм навиворіт". Ви можете уявити собі Мікеланджело Буанаротті, який вдень розписує Сікстинську капеллу, а ввечері розмальовує стіннівку? Я - ні. Тому мова може йти саме про комплекси. Причому, як про свідомі, так і несвідомі. Перші знаходять своє втілення в характері, другі - у сублімаціях, до яких, як всім відомо, належить і творчість у всіх своїх проявах.

Щодо вузькості тем, то їх "за гамбурзьким рахунком" взагалі дві (і це теж не відкриття): Любов і Смерть. Все інше лежить між ними. Але "всього іншого" настільки багато, що цю мандрівку не подолати з кайданами комплексів (

Є маса "бульйонів", в яких ці комплекси зароджуються. Найпоширеніші з них: "Шо люде скажуть?", "Ой, бідабіда!", "Якстрашнажить!"
А ви ще які знаєте, Даймоне? Чи на ваших теренах всі ці людські (не побоюсь цього слова) )) слабкості вже не актуальні? )
Коментатор Даймон Пеем, [ 2011-03-28 11:46:37 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

Ви може і не здивуєтесь, та я все одно вам, Мріє, скажу, що любов і смерть - це всередині нас, власне, всі диспути тут, на ПМ, і йдуть довкола того - Любов і Смерть обмежують наше єство, чи не обмежують.
Отож кажу, що в питаннях, які стосуються нас - Любов і Смерть всередині нас - ми більші за ці явища, тому тематика може виходити далеко за ці "межі".
А може і не виходити :)
Давайте спробуємо на практиці з'ясувати наші припущення. Кого би нам оглянути з чоловіків нині?
Взагалі, можна це робити і систематично :)

Ось пропоную публікацію

Володимир Сірий - [ 2011.03.27 12:52 ]

Мужчина полудневих літ

В пилюці степу кінь гривастий -
Мужчина полудневих літ, -
Ще добре мчить, та ризик впасти,
Мов тінь за ним несеться вслід.

Що більше треба вод потоків,
То менше може їх знайти
І гине на шляху широкім
Жага осягнення мети.

Краплини рос, дощі нечасті
Змивають мук присохлу сіль
І в цім скороминущім щасті
Він чвалом гоїть серця біль.

27.03.11.

Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 0 (5.4)
Коментарі: (18)

Майже всі коментарі виражають схожі погляди "Близько. Грунтовно. Мудро. Поетично-образно. Що там казати - майстерно. А закінчення - шикарне!"

Одна лише прискіплива Юлія Шешуряк відходить дещо в сторону, але у, я так розумію, найцікавішому для жінок напрямку. В сенсі, чи той кінь (лір.герой), ще "о-го-го", а мав би, бо ледь за "40" - це якраз те, що потрібно...

Отже спробую наступним своїм коментарем зрозуміти межі існування шановного автора в сублімованому ним композиційному світі - намагаючись далеко не відходити від тематики цієї сторінки.
Коментатор Олександр Комаров, [ 2011-03-28 11:59:43 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

Мила Мрія Поета, дорога пані Гренуіль де Маре, не знаю Вашого титулу, шановний(-на?) Брильянт-на-ПМ, і всі хто так чи інакше заглянув на курша… крушав…, словом як я зрозумів вишняк так чи інакше.
Офіційно і щиро від всього свого серцевого м’язу приношу офіційні і щирі вибачення й пробачення за віднятий у вас всіх час і потрачені даремно кілька нервів від нудьгування. Напевно просити вибачення справа невдячна, коли давав такі певні обіцянки і запевнення, але на жаль, а мо’ на щастя Комаров не належить до сильних світу цього і тому обставини порою бувають куди сильніші побажань і планів. Весь світ рятувати не довелося, але те чого так я побоювався справдилося. Це все звичайні сили природи і суспільно-людський фактор.
Не було в мене прямої фізично-технічної можливості зв’язатися з світом інакше ніж криком «Ау, ау, люди!». Бо при іншому розкладі карт, повірте, не існувало причини, щоб поміняти ваше приємне, ніжне, не боюсь сказати інтелігентне товариство із інтелігентним спілкуванням на… ну немає такої причини крім обставин незалежних.
Це граф де Ришельє ніколи не говорив «я зроблю», а тільки «я зробив». З тих пір люди трохи подрібнішали напевно, пані де Маре повинна це розуміти і не бути такою жорстокою.
Що ж до Мрійки Поета, то чомусь здається, що в неї як і у всіх жінок серце ніжно-ніжне і здатне пробачити навіть пропажу Комарова на кілька діб. До слова Комаров не бог зна який винахід в цьому світі. А Брильянт-на ПМі взагалі закриє очі на таке явище коли він чоловічої статі і приєднається до осіб які вибачають коли він статі протилежної.
Ще раз скажу звиняйте і не карайте жорстоко, обставини в нашому світі бувають куди сильніші бажання, волі і навіть віри.
Сподіваюсь ні в кого не виникло думки ніби сумнозвісний Комаров злякався чи чогось такого. Я і так тільки-но розгріб справи такі-сякі і заставив йти справи тако-сяко зразу кинувся писати чолобитну з повинною, що зробити раніше, навіть сьогодні в мене не було можливості.
То як, Мрійко, знімається догана чи мені за індульгенцією через рік приходити?
Коментатор Фігляр Шико, [ 2011-03-28 12:00:21 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

у вірші Сірого крім "мужчина полудневих літ" літ - нічого й нема) але й те - калька з Вознесенського - "иностранка испуганных лет", що, як на мене, набагато цікавіше.
Коментатор Ада Перець, [ 2011-03-28 12:01:17 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

Розум потрібен, хоча б для того, щоб зрозуміти, що перед тобою богиня.
Коментатор Фігляр Шико, [ 2011-03-28 12:08:12 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

Стан справ чоловіцтва ПМ - стан їх віршів) а він, найчастіше, як в українській економіці)
Коментатор Даймон Пеем, [ 2011-03-28 12:56:04 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

Вітаю, Шико! Та ось спробуємо з'ясувати - що є, а чого немає :)

"В пилюці степу кінь гривастий" - ну ясно, ось він безмежний світ-роздолля, трави, роси, і все в одній, зрозумілій "конику" площині і (довжина на ширину) вимірі, знай біжи і пасися вволю. Ніби все нормально, окрім "пилюки", так? Можливо степ навіть символізує життя для лір.героя, а пилюка - смерть? І напевно це таки внутрішня, як я і припускав раніше, пилюка, бо не може в степу стояти постійна пилюка, вона навіть в пустелі не постійна. Тому там і бедуїни щасливо кадафствують.
До речі "гривастий" - це явно натяк на красу і здоров'я? Хоча, знавці би радили все таки звертати увагу на зуби, та вони явно не чорні, а білі - бо ж відомо, що коник "полудневих літ". І, що цікаво, достатньо вільний у своєму рухові площиною степу. Не запряжений, не стриножений, без вершника...
"Ще добре мчить, та ризик впасти,
Мов тінь за ним несеться вслід" - "впасти", вельми оригінальне слово для коника, ще цілком здорового, бо ж у "впасти" вельми багато сенсів ширших за просто "звалитися з ніг". І йдеться про "ризик впасти" - на площині, твердій і звичній для здорового, досвідченого коника, що "добре" (найвища якість) "мчить"!
Підсвідомо виникає відчуття - щось тут не те, щось не зовсім природне - або протиріччя надумане, загроза несуттєва, або є щось глибше в тому "впасти", аніж просто звалитися на рівному місці. Воно звичайно, ковзає підступна думка, а якщо справа таки в "пилюці", яка щільно оповила стрімкого скакуна, та куди ж він тоді у такій пилюці мчить? - теж щось тут не природно. Але у щільній пилюці які можуть бути тіні? Тим більше, схожі на тінь Немезиди? Одне і пояснення - все це внутрішнє, і тоді внутрішня пилюка запросто забиває очі і загроза упасти на рівному місці ще й яка! Копитами очі не протреш, та й чи допоможе, якщо із-середини пилюка йде, тож і мчить коник, аби вітром продуло, а мав би люблячу кобилицю, то й бігти чи було би потрібно? - вицілує, заспокоїть, так? Самотність, схоже, не природна навіть для коника...

Але йдемо далі, може знайдемо підказку, для точного розуміння сублімативних кордонів? Пояснень відчуття деякої неприродності...

"Що більше треба вод потоків,
То менше може їх знайти" - цікаве протиріччя для досвідченого ліргероя, схоже, заплутався наш коник суттєво в житті - навіть де найближчі річки забуває в розгубленості своїй? Не вожак він, схоже, точно не вожак. Можливо таки покинутий усіма самітник? Що в "полудневих своїх роках" геть втратив орієнтацію в житті? Щось зарано все він втратив?
А чому покинутий?
Тож абсолютно логічно звучить далі
"І гине на шляху широкім
Жага осягнення мети..." - ось так втрачаються наші, чоловічі бажання - не можеш знайти, і вже не хочеш, чи ж бо покинули, то й не хай! і вже нехай все пропаде пропадом... Не вожак, точно.
Але ж не можуть бути всі вожаками!
І не Пегас, явно не Пегас! А то що би йому додати до скромних довжина на ширину, ще й висоту?
А міг би, напевно? І так вистачає неприродних протиріч, то чому би до них і польоти в небо не додати? Для Пегаса, до речі, природно. Там і нектару і амброзії повно. Та й чому не бути поетичному конику Пегасом?

Жаль, що немає висоти. У цьому, схоже, велика проблема цього сублімованого світу - бо справа, навіть, не в чвалі уявної втечі від уявного (чи не уявного) болю, а таки в неможливості швидкістю вирішити питання відсутності достатнього об'єму? Зовнішнього об'єму життя. Бо зараз усе ніби всередині лір.героя, так?

"Краплини рос, дощі нечасті
Змивають мук присохлу сіль
І в цім скороминущім щасті
Він чвалом гоїть серця біль"

Ось вона, основна проблема - страждання Нарциса у вкрай тісному своєму світі, між тим сповненому неприродних протиріч? І вигойдування тим чи тим темпом такого милого собі "болю"?

Ні, не Пегас, а дарма, тому і самотній, і вже назавжди...

Це не мудро. "Мудрий", до речі, синій небесний - чеською мовою. І яка синь без жінки - була би, словом, присутня (хоча би в помислах) кобилка, і з небесним було би напевно краще, значно краще?..

Отакі ось вони наші сучасні герої - в собі, і для себе?
Здається мені вдалося залишитися в контексті теми цієї сторінки?
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:04:38 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

Сподіваюсь, всі ці слова сказані, стоячи на колінах? Чи хоча б на одному? )
То які в тебе плани на сьогодні? Як казали А_Б_С, "понеділок починається в суботу".
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:05:36 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

невже суцільні "критичні дні"?
Коментатор Олександр Комаров, [ 2011-03-28 13:15:27 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

Щоб на коліна чи на коліно перед жінками не обов'язково "подвиги" сотворяти. Щодо сьогодні, так з перемінним успіхом можу з'являтися до години п'ятої, від п'ятої до приблизно до без десять шостої з успіхом постійним можу бути. Далі ні, аж до завтрашнього ранку. І так весь тиждень, місяць, рік, життя.... Батьківщину... роботу собі не вибирають.
В суботу і неділю (до обіду) так можу з'являтися, якщо не бісовий склад обставин (один вже зарікався). Але ж на допити самі громадяни в нас не ходют, як я розумію. Їх викликають по повістці або доставляють спеціальним транспортом, в час потрібний слідчій кумпанії?
Коментатор Даймон Пеем, [ 2011-03-28 13:29:40 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

В економіці українській все в тіні!
І помисли наших чоловіків-авторів на ПМ звично сутінні? :)
Коментатор Олександр Комаров, [ 2011-03-28 13:31:47 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

А_Б_С це хтось з Стругацьких? За музику уклін кивком голови, не знаю хто така Ілля (чи не одне з імен Альоши), але співає вона гарно.
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:32:16 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

Ну, тоді не будемо відкладати. От просто зараз (хв. через 10-15) і почнемо )
Цікаво, а в реальному житті ти часто спізнювався на побачення?
(Можеш поки діставати з холодильничка "Крушовіце")
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:34:17 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

Так, брати Стругацькі.

Нє, Ilya - це справжня, ныяка не Альоша.
А картинка тобі хіба не подобається?
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:34:54 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

а що не в тіні, то критичне )
Коментатор Шанель ЯрКо, [ 2011-03-28 13:36:27 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»


О, Олександре,- дві кицьки в ліжку з кавалером це надмір чи політ?
Якщо політ, то куди?
А якщо надмір - то чому? :))
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:41:08 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

до речі, Даймоне, цей вірш теж про Любов і Смерть.
але з вектором, спрямованим донизу, бо ЛГ не бачить виходу з кризи. Але у нього ще є шанс, бо все ж таки "коник мчить", а не валяється при дорозі.
Коментатор Мрія Поета, [ 2011-03-28 13:44:25 ],
на сторінці твору     "Чоловік у житті сучасної української жінки"   ЯрКо Шанель

звісно, всередині. і звісно, не обмежують. але чим вільніше єство, тим більше не обмежує кількість тем між двома основними )
Коментатор Олександр Комаров, [ 2011-03-28 13:44:47 ],
на сторінці твору     "«Крушовице» з Олександром Комаровим"   Дамський Клуб «Шпилька»

В житті я на побачення не спізнився жодного разу, може по тій причині, що побачень в мене не було стільки, щоб дозволити собі розкіш спізнюватися. Я кажу про побачення на які тягнуло "всєя єство", а не "фони пристойності".
А з "Крушовіце" в цей момент не вийде, не та обстановочка. Мрійко хвилин на двадцять я зараз маю відлучитися, не більше. Я ж казав, клята робота.
Та і поясніть мені, що це фрукт "крушовіце"?
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   29