Досить вже! Наїлися!
Силос з обличчя зітрем
В Авгієвих стайнях народилися
В них і помрем

Годі вже навперегін
Шию встромляти в ярмо
Перед катом гнутися, мов пластилін
Ми мертві давно

Вистачить вже стусанів
Доста лизать дупи твердь
Султанів, шахів, герцогів, вождів, царів
Краще вже смерть!

Тисячну різку отримуючи
Стиснем кулаки
П'ємо довгі роки
Непереливки
Досить терпіння вимірювати
В кілометражі
Нерви вже на межі
Тож освятим ножі

Вустами - кров, очима - сльоза
Думками - зрада
Між скронями наче якась шиза
То не велика вада
Тримаю ніж, на обличчі багно
Кого зустрів вже все одно
Робити це я буду і мушу
Бо це ягнят мовчання маю порушить

Можливо хочу зазирнути в душу
І лезом вирізати зло
Можливо важелі душі якісь зрушу
І зазирну на чорного серця дно
Нехай тече брудна та кров рікою
Моя то кров з тобою
І не зустрінеш свідків радости з нами
Затисни краще крик міцніше зубами

Сьогодні ти, вчора він
Та винен все ж лише один

[2001]

Я ваш наступний воляр
Маю довгий доляр
Комбікорм на дурняк
Я поводир череди
Ваших ратиць сліди
Назбираю в баняк

Ось-де вам двісті карат
А той інший - вар'ят,
Вам лиш крутить хвости
Але я черговий чередник
Провидінь провідник
Всім за мною повзти!

В ногу крокуйте на плац
Під мій бравий палац
Всійте ватрами ніч
Рила у небо встроміть
Не жуючи ковтніть
Полум'яний мій спіч

Марева в вигляді зграй
Ваш руйнують сарай
І винищують рід
Тому як ваш подальший стадар
Буду я від примар
Визволяти весь світ

[2009]

Забути твоє лице
І смуток їсти живцем
Та лінії твої
На моєму чолі
Два папірці залитих біллю на столі

Торкнутись посліду снів
Зіткнувшись з порожністю днів
Та лінії твої
У першім ліпшім склі
І світ за ним зникає десь на твоїм тлі

Гірко гуркоче небо
Сховались за гуркотом солов'ї
В краплях вбачаю я тебе
І твої лінії

Певно, що нездорові,
Їм тісно у моїй голові,
Пульсують у згустках крові
Ці зайві лінії

[2007]

Попіл вкриє розпечені сопла
Соплі змиють приречені воплі
І вмазана віра
Збирає порізані крила
Вирує залізо і
Біль тебе зустріла

Це доля, так тобі написано
Воля втопилася з горя
У морі багряної крові
Змінилися очі
Ти в них не побачиш любові
Нестримно всі скачуть
У прірву серед ночі

Долі навколішки зв'язаний згадую
Снами, думками й піснями пригадую
Вкрай замордовану мрію:
Може зненацька, коли не чекатиму
Коли так само віршами блюватиму
Зірку на небі узрію

Босий гострими скелями вдосталь
Ховатися досить. Під небом і стелями тісно.
Боятися, звісно,
Ніякого сенсу, і пізно
Свободи розтління
Обіймати слізно

Там закатована, назавжди втрачена
Сп'яну зґвалтована, жорстоко страчена
І розшматована мрія:
Може зненацька, коли не чекатиму
Коли так само віршами блюватиму
Місячне сяйво укриє

[2006]

Не питай себе чому стало
І навіщо це тобі дала
Розуміння і пітьму дала
Зрозуміти це життя мало

Не питай себе куди тіло
Не боляче, бо вона вміла
Ми не знаєм, що і як - зовсім
Пізнавай це, ну а ми - потім

Не питай себе чому плачем
Те, що ти, не знаєм і не бачим
Чуєш, чуєш, як тебе кличуть
Від нас далі а до них ближче

Не питай себе чому страх
ЇЇ вигляд на землі - жах
Майже весь наш білий світ - гидота
Але то вже не твоя турбота

[2003]

Я підберу зорі долі
Втоплений в твоїм карім морі
Хмари й дерева палають
Бачиш, це Гелій вмирає

Співом птахів раювати
Слово твоє вполювати
Подихи вітру неґречні
Зіллють нас в обійми танечні

Ховер Корте плюс такт,
Крило, зворотній Півот, ось так,
Крос Хізітейшн, Утпідітака, Шулачитака
Зворотній Фоловей, стрибок,
Відкритий Імпетус, Віск, і крок,
Плетіння і Каркатака, Паравріттака

Вдягну на себе я збрую
Віжжі тобі подарую
У відповідь ти ненавмисно
Даруєш Венери намисто

Були в нас Контра Чек і Лок
Назад, Сліп Півот, за ним стрибок,
Високий немов Говерла
Доля на мене знов скривилася
І замість оплесків дерев лишилася
Лейкодерма

[2008]