Опис: КОРОЛЕВА АННА
Десь там, далеко, котить води,
СтарийДніпроміжберегів.
Десь там, стоять, не знають згоди
Кочовики й війська князів.

Там Золоті стоять Ворота,
Там папороть раз з рік цвіте,
Кохання , там, дорожче злота,
І все там рідне і святе.

А тут? Що «тут»?
Бали … і знать…і світські драми.
Та не звільнитися від пут,
Що їх з пліток зплітають дами.

В Парижі щастя не знайти,
Тінь короля за мною всюди.
І, за для власної мети,
Зі мною шанобливі люди.

Настане ніч. І сонце згасне.
Прикрасять зорі небеса.
І вершник знов під вікна стане.
Кінь в танці іскри викреса.

В його очах вогонь кохання,
В них манить, манить глибочинь.
Я з ним забуду про страждання
Й душа полине в височинь.

Та що робитиму я в ранці,
Як сонце стане над людьми?
Ми доленьки покірні бранці,
Сміливі та не вільні ми.





Вийди в поле, ліс, долину,
Де співа зелений храм,
Та й спитайся тополину,
Як жилось нашим батькам.

І, на гомін тополиний,
Відізветься все навкруг,
Скинуть трави ранній іній,
Заговорить й каміньдруг.

Всі наперебій розкажуть,
Як жилось по тим часам.
Де і як жили, покажуть,
Що збирали по лісах.

Промовчить одне каміння,
Серед гомону юрби,
Пам'ята горіння, тління
І самі пусті торби.

Як згадає про дорогу,
То й дерева зашумлять,
Нагадає поклик рогу,
Вчуєш як вози скриплять.

Все й про все тобі розкаже
Тихий відгомін трави.
Зірка тобі шлях покаже.
Лиш прийди, прийди, прийди…

13.10. 2005