Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Шалена Помаранча (1994)




Огляди

  1. Ми падали з тобою листопадами
    Ми падали з тобою листопадами.
    Летіли в небо і збивали світло.
    Ми падали, ми падали, ми падали…
    Забивши на своє наземне тіло.

    Летіли серед неба і зірок….
    Летіли зачепивши струни часу.
    Осіннє небо надавало нам урок…
    Самотня осінь.Більше ми не разом….

    Зима минула, й квіти відцвіли -
    весна минула і минуло літо.
    І знову осінь,тільки ти не ти…
    А я коханням не твоїм зігріта.

    Згадаю погляди твоїх й моїх очей.
    І розумію що любила дуже.
    Та не вернути більше тих ночей
    Нову коханку маєш мій колишній друже….

    Німі прохання у думках минають
    Забуду з часом запах твоїх рук.
    Та пальці пальцями моїми ще блукають
    Маленьким привидом закоханих розлук.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. затопило. ( не пов"язане з назвою)
    ванільні сни, цукрове небо
    солодкі дні -
    та все без тебе
    в полоні спраглих почуттів
    кричав
    сміявся і
    летів...
    любив мене кидати в стіни.
    любив кричати.
    наші війни
    тривали місяць або два...
    та що ж війна?
    лише слова?
    цілуєш, ніжиш і біжиш
    і знов кидаєш. б"єш кричиш
    втікаєш знов
    десь пропадаєш
    то це любов?
    ти знов не знаєш?
    чому ж тоді ванільні сни
    чекають нової весни?



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. зламалось
    зламалось небо
    зникли стіни
    втекли кусочки
    night for me
    змагаючись із небом
    часу
    тіні
    зникали.
    розлетілись хто куди...
    і поїзд рушив
    впала крапля тиші.
    my night for you
    а ти не помічав.
    потоком неба
    мою тишу зрушив
    і знову з часом
    граєш у квача.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. так, це була вона.
    так, це була вона.
    маленька така, невагома..
    чекала як прийде весна,
    вночі утікала із дому.
    кидала квітки у вино
    в кишені заховане літо.
    сміялась у твоє вікно
    і краплі любила лічити.
    квітковим шматочком небес
    злітала щоночі у небо
    ляльок одягала в принцес
    і плакала. так було треба.
    зникала раптово кудись
    з"являлась раптово нізвідки
    руками у стіни б"ючись
    сльозами були її свідки.
    жила не для втіхи, а так
    жила бо уміла вмирати
    ти знаєш, для неї був знак-
    сьогодні навчилась літати.
    2011р, Косів



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --