Хотіла б я забути цей день, цю ніч....

Та немає волі моєї на те:

І досі відчуваю гарячий подих і вуста солодкі ,

Що вп'ялися в серце назавжди .

І досі твої долоні, що спітніли від пристрасті,

Володіють всім моїм єством

Що за мить, солодша за отруту , пронизала

Наскрізь тіло й душу???

- О ні, не яд, а божество палке й нестерпне

Горить в тобі, коханий Пілігриме!!!!

Знов чорним простирадлом накрила денний світ,
І задушливим туманом потягається лінива ніч.

Ти знов не спиш, я знаю, ти думаєш про день, що буде завтра
Про той день, який своїм холодним ранком стискатиме твої думки...

Ти знов не спиш - вдивляєшся у місячне обличчя жовте, немов покійника якого.
І так пече у грудях та досада, що наче оцтом полита рана.

Ти знов не спиш, бо страх бере перед незвіданим життям.
І сльози на очах ,як павутини отруйної комахи.

Ти знов не спиш, може й не заснеш ніколи, бо це суцільний сон , а не життя , що називаєш ти реальним.....