Все, що я роблю – приховано.
Хочеш правду? Я знаю, цікавишся,
В милосердя ти мною граєшся,
Ой не йди ще, пограйся ще!

Що робила ти взимку?
Я спала, спала!
Мила! Мила! А влітку?
Купала півнів.
Заглядаючи в очі, очиська сірі, я свої відкриваю, стаю людиною.

Але очі вночі відкривають півні!
Не дають мені спати, женуть надію!
Я не хочу втрачати спокійні сірі, але більше не можу не спати, віриш?

Ось мовчання, таке як холодний вітер,
неримовані вірші іще про півнів,
ось, Тумаєва каже, камінці, сонце в дзьобах,
а мені так знайомо це, що не віриться.


Чашка пива, цигарки, ніяких нервів,
Трояном і тобою взламала психіку,
Попрощалася з совістю і з політикою,
Говорю з монітором чесніше ніж з лікарем.

Відпиши мене, чуєш?
Зліпи мені душу!
Я ж тобі віддала свою...