Шепоче вітер про прихід весни
Веселим шелестом колише гілля клена
І хоч морози ще лютують злі
Але весна вже близиться до мене.

Мете ще віхола надворі, завіва
Пронизує мене морозом лютим
Мабудь вона сама іще не зна
Що скоро буде спогадом забутим.

Шепоче вітер що чека весну
Веселий шелест навкруги розносе
Жене зиму набридливу і злу
І радість до душі моєї вносе.

Забудем ми морози люті, злі
Метіль яка так довго дошкуляла
Забудем неприємності всі ті
Якими нам так довго набридала.

Шепоче вітер про прихід весни
Веселим шелестом колише гілля клена
І спокій входе у спокійні сни
Тривогу й смуток відганя від мене.

Ген десь за небокраєм
Де сонце з-за гір визирає
Чорна хмара піднімається
Й сили набирає.

Грім гриміти починає
Стріли небо крають
Вітер свище в очеретах
Наче в дуду грає.

Опустилось небо низько
Наче хоче впасти
Сонце ясне й небо синє
Наче хоче вкрасти.

Раптом десь у гіллях терну
Соловей затьохкав
Вітер стих і дощ порідшав
Тільки грім десь охнув.

Розійшлися ураз хмари
Сонце засіяло
Над лісами і ставами
Коромисло стало.

То веселка різнобарвна
З річки воду пила
Наче дівчина красуня
В річці ноги мила.

Сонце в небі вигравало
Соловейко тьохкав
Тільки вітер в очеретах
Як побитий охкав.

Яскравою ніжною вродою
Румянцями квітів рясних
Очима як синіми водами
І косами вербів гнучких.

Поставою ніжних берізок
І віями річок сестер
Заквітчана гроном калиноньки
Обвита туманом густим.

Легкою ходою як вітер
Граційна мов мавка лісна
Убрана у шати із квітів
Ступає дівчина весна.

Усі поглядають довкола
На ніжну граційну красу
Заквітчану гроном калини
На юну дівчину весну.

Є істина відвічна
Не треба зла робить
Жадобою і злістю
Життя своє губить.

Недарма кажуть люди
Живи з добром в душі
І різні негаразди
Неспопелять її.

Душа щоб була світла
Як вогник від свічі
Тож ти її любовью
Усе життя лічи.

На зло і неповагу
Відповідай добром
Щоб зрозуміли люди
Межу між лихом й злом.

Є істина відвічна
Не треба зла робить
У злості і зневазі
Життя своє губить.

Стою любуюсь я красою,
Навколо небо голубе,
В ночі на ньому сяють зорі,
І місяць поміж них пливе.
А зараз сонячне проміння,
Своє тепло дарує всім,
В гаю десь тьохка соловейко,
Таке блаженство бачу в цім.
Цінити треба кожну мить,
Красу вбачати коло себе,
Любить її а не губить,
Адже вона не лиш для тебе.

2011р.