І.Г. на день народження

З днем народження, пані Ірино!
Народилися Ви так картинно:
Сам Святий Миколай Вас у торбі приніс,
Як столи накривались гостинно.

Пані Іро, з зимою вітаю!
Від морозу незгоди зникають.
Сам Святий Миколай ніжність в торбу поклав.
Чоловік Вам на вушко згадає.

Ірчик, наше морозяне сонце.
Сяє щирим коханням віконце.
Сам Святий Миколай торбу щастя приніс,
Порівну розділи кожній доньці.

Пані Іро, Ірусю,Іринко.
Смійся молодо, весело, дзвінко.
Сам Святий Миколайв в торбу радість напхав,
То Валера, Оленка й Маринка.

19 грудня 2009р.

В меня стрелял родной отец.
За что? За что?
За то, что предал, что любил –
Безгрешен кто?

Тот не любил, кто не страдал,
Совсем, совсем.
Сломал из-за полячки жизнь.
Зачем? Зачем?

Был козаком – теперь я лях.
Ну что ж? Ну что ж?
Что Украина мне? Что мать?
Не вдруг поймёшь.

Несёт меня водоворот
Событий, дней.
Куда лечу? Чего хочу?
За ней! За ней!

Сжигает гибельная страсть
Дотла. Дотла.
Где совесть, дружба, честь моя?
Судьба, ты зла!

И всё же мучает вопрос
Больной, больной.
Я след оставил по себе
Какой? Какой?

Мой брат, отец – сечевики
В бою легли.
Предатель, враг, как пёс, паду
Я от родной руки.

10 декабря 2007г.

Білу Лілею – річкову царівну
Тихо колише прозора вода.
Що заховала від світу предивна?
Зеленню листя кого обійма?

Може, молодших братів та сестричок
Прагне вона вберегти від спокус?
Щоб до чужинських не прагнули річок,
Іншого досвід мотали на вус.

Може, стареньких неню і тата
Ніжно плекає й голубить вона?
Більш не зачепить недоля затята,
Спокій їх жде біля рідного дна.

Ну, а можливо, краса-водяниця
Перше кохання ховає своє?
Навіть найближчим подружкам-сестрицям
Серце на кпини не віддає.

Сонячний промінь – лілеї обранець,
Бравий, звитяжний, крізь хмари злетів,
Діву-красу запросивши на танець,
Річку і серце її освітив.

Швидко минули щасливі хвилини,
Промінь-вояк знову став до борні.
Дівчина-квітка кожної днини
В хвилі ховає очі сумні.


Липень 2007р.