Життя нанизує дні, мов намисто
З каміння різного по цінності і віддтіеку
І жоден день ще не вернувсь у час
Чи низкою відходять дні, чи врозсип
І так іде від сотворіння світу

Дні ж як каміння дорогоцінне
То зрідка засіяє діамантом,
То заспокоїть перлом,
То сутінком смарагдовим прийде
Рубін червоні чари ночі подарує
То онікс чорний в нас журбою кине
І після того нижуться тривожні дні
Мов ті агати темні і сумні

А дні олексанлритові подібні
Всіма цвітами тьмаряться і сяють
А ввечері прийдуть небесною блакиттю
І серце заспокоять

Та більш всього зеленого каміння
Смарагд, нефрит чи малахіт
То дні буденні, рівноважні
Що є основою життя земного


1997 рік

Тоненька гілочка вербова
І свічка воскова
Тремтливим полум'ям поволі
Схололе серце зігріва

2011

Минають дні, минають дні
Спокійно чи у метушні
Вертають лише уві сні
Та в пам'яті тихенько доживають...

Минають дні, минають дні
Спокійно чи у метушні
Вертають лише уві сні
Та в пам'яті тихенько доживають...