Я люблю тебе моя кохана
Моя єдина, дівчинка моя
Моя красива , та навряд щаслива
Моя ти муза й музика моя

Моє ти щастя, і водночас горе
Мій промінь світла, на яке іду
Та ось ніяк дійти не можу
І вже наврядчи я дійду

Так певне розсудила доля
Ця зла провісниця майбутніх літ
Щоб ми з тобою,
Мов ті прямі що паралельні

Завжди і бачили, і розуміли
Та от ніяк зійтися не могли
Не мають вони в світі спільних точок
І що ж поробиш, як життя таке

Одним , як мед солодке
А іншим, як той же мед нудке
І вже напевне світ на цім стоїть,
На цім безмежнім просторі прямих

І кожна з них прямує в два світи
А людям видно тільки шмат
Той шмат, що видно на папері
А що там далі нам не взнать.

2010

І ось зустрівся я з тобою,
Як глянув, зразу ж і зрадів,
Від тебе пахло ще весною,
Та тільки запах не вловив

Тому що він вже став чужим,
Ти стала осторонь від мене,
Хоч відгороджені лиш кроком
Тебе не бачу й за сто миль

І відчуття якесь гнітюче
Здавило серце так мені,
Що я сказав дівча те юне
Мушу забути по весні

Сказав, одрізав кажуть люди
Чи вдасться так воно мені?
Адже до поки є ще руди
Кар*єр буритиме в мені.