Дитя, прости мене за все
За те, що залишаю після себе
За те, що не нап’єшся ти води
Такої чистої, яку ще я був пив
За те, що дихати буде тобі так важко
Як зараз легко куриться мені
За те, що все твоє дитинство
Пройде в пластмасі і ТВ
За те, що ти не сходиш в зоопарк
Його не буде, жах, його не буде
За те, що не буде у тебе школи
А лиш комп’ютер, проги й купа ігор
За те, що глянувши в вікно
Ти не побачиш жодної рослини
А лиш великі купи нашого сміття
Дитя, прости мене
Не можу я нічого тут змінити
Я можу тільки достроково вийти з гри...

2010

Якось я стрітив діда по дорозі
І запитав його: «Куди мені іти?»
І дід сказав мені в тривозі
«Іди туди де зможеш ти знайти»

«А що ж знайти?» я ще його спитав
Він тихо: «Те, чого шукаєш»
А я не знав чого шукав
І діда більше не тривожив

А потім йду і думаю про себе
«Знайти, знайти!»
І певне дід той знав,
Що я себе іще не відшукав.

І якось так мені зробилось,
Імла ударила в лице
І я побачив діда того
Із його зморщеним лицем

І певне він знайшов дорогу
До себе, ну і до небес
А я блукав на вулиць рогу
Й не знав ніяких тих чудес.