Куди тобі ще напиватись? Мала і дурна.
Ходімо, я краще зі стріхи дістану планету...
Так ніжно на вушко шепоче вчорашня весна...
Я - менше ніж пінг на теренах твого Інтернету.

Куди тобі ще напиватись? Ти ж ледве жива...
Хай смерть твоя буде уявно-глобально-астральна.
На місці, де ми зустрічались, пожухла трава;
тепер вистачає лиш фрази: ходімо до спальні...

Куди тобі ще напиватись? Вино - то понти.
Ти й зовні не дуже, і в серці - звичайна кобіта.
А ти - це ж не я, і, без сумніву, я - це ж не ти...
І хай нас фігачить об стіну сьогоднішнє літо.

Куди тобі ще напиватись? Ти ж п'яна, як чіп.
Іди, та проспись, а я збігаю до магазину,
бо й пси не з'їдять твій торішній і пліснявий хліб,
а просто стоятимуть поряд, ковтаючи слину.

Куди тобі ще напиватись? Вина вже нема...
З очей твоїх біси покрали замріяну просинь.
Ти знаєш, мала, вже два дні, як настала зима,
а ти задовбала чекати на завтрашню осінь...

Ти знаєш, дитино, а я вже давно не боюсь
твої непутьові рамси власноруч розкладати...
Чого тобі ще наливати? Пробач, я здаюсь.
Бувай, я не буду ковтати твої хімікати.

13.01.2011